“Знов за тамбурним сизим димом…”

Знов за тамбурним сизим димом,
що вгорнув пеленою скло,
мов ковчег, пропливає мимо
невмируще моє село.

Позад нього двигтять пожари,
позад нього доба така,
що в хліві – ні тварі по парі,
у стодолі – ні колоска,

ні жорен в коморі,

ні вишні

за сльозавим більмом вікна…
То яка ж се перед Всевишнім
неспокутна людська вина?

А ковчег у стражденнім морі,
вітром гнаний, дола віки
від почвар содому й гоморри,
через тернії – напрямки,

ген туди, де сія веселка –
лук небесний понад селом,
де злина від стерні лелека,
щоб торкнутись дуги крилом,

де невистиглі ожереди
променіють із далини,
наче вохристі еполети
на мундирі озимини.

Але… серця не розхвилює
біжутерне блищання фраз.
Бо вітчизна не потребує
ні метафор, ані прикрасі

Все, що є в ній,- самодостатнє,
і джерела, і хмарки плин,
всеосяжність журби і щастя.
Павутинка. Роса. Полин.

Незникома і непомеркна,
незбагненна, мов часу нить,
праотцівщина страстотерпна
у сльозі у моїй тремтить.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...

Димом теменним андрійку Андрієві Кокотюсі димом теменним андрійку осінь і праліс і просто вилити в проріз вікон озера синій простір листям стелити кволим […]...

“за димом за струпом невидимі інші стихії…” за димом за струпом невидимі інші стихії хорує над хором розгорнута кара нудьги учора сказали вертайте голоблі на київ сьогодні […]...

“Слід копитів занесло сивим димом…” Слід копитів занесло сивим димом, Упала гілка – лапа снігова, І вітром, невловимим і незримим, Гойдає омертвелі дерева. І тіні […]...

ЗНОВ НАСТАНЕ ЛІТО Я не знаю, що з тобою, де ти І чи знов зустрінемось коли… Та хотів би, щоб зими замети Літа […]...

“Знов вітри над землею, вітри…” Знов вітри над землею, вітри І блакить, і розриви, і дим Сонну землю черкає згори Смерть черкає крилом голубим. Ширше […]...

5. ОЗИМИНА Наїжачились степи Жерлами зеніток… В’яже смерть свої снопи Та й не перше літо. Засіває “бог війни”, А жнивують круки… Гладять […]...

“і знов…” і знов трава облич стрілятись в губи свячені мальви по під небі нню с тікають зірви...

“Ріки знов увійшли в береги…” Ріки знов увійшли в береги, І у надрах борня заніміла. Молоді, повнокровні боги Ухопились земного кормила. Кожна справа – ясна […]...

“І знов мені не привезла…” І знов мені не привезла Нічого пошта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. […]...

“У здивуванні знов стою німому” У здивуванні знов стою німому: Чи все то сон, чи справді наяву? …З гілок вишневих – дивних космодромів – Бруньки […]...

“І знов нестерпно тихо настає” І знов нестерпно тихо настає якась чужа зухвала веремія, де тінь моя мене не впізнає, де голос мій – і […]...

“А смертне знов нагадує про смерть…” А смертне знов нагадує про смерть, А час, мов сумнів, скапує свічею. Мій “его” весь скоцюрбився і змерз, І виглядає […]...

ЗНОВ ЗАСІДАЮЧИ ДО “КОРОЛЯ ЛІРА” Золотомовна лютне, дзвін пишноти! Співна Сирено! Казку ведучи, Згорни прадавні сторінки й мовчи, Мелодій збувшися в холодні сльоти. Прощай! Крізь […]...

“Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...

“Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...

“Ти знов прийшла, моя печальна музо…” Ти знов прийшла, моя печальна музо. Не бійся, як не покладаю рук. Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре […]...

“Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […]...

“І знов обвугленими сірниками…” І знов обвугленими сірниками на сірих мурах сірі дні значу, і без кінця топчу тюремний камінь і туги напиваюсь досхочу. […]...

“Знов я серце упокорив…” Знов я серце упокорив І забув тяжку досаду; Знов весна у серце хирне Ллє здоров’є і одраду. Знов увечорі і […]...

“Я знов сьогодні археолог…” Я знов сьогодні археолог. Уранці в сивий степ прийшов. На полині сіріє порох, немов подертий в клоччя шовк. Ген блима […]...

“Невдовзі гори знов зазеленіють…” Невдовзі гори знов зазеленіють, Прокинуться за річкою лани, Та марно я, леліючи надію, Неначе волі, ждатиму весни. Вона мене в […]...

І ЗНОВ ДОВОДИТЬСЯ РИДАТИ І знов доводиться ридати Над трупом вбитого бажання І в скорбнім серці будувати Терем для лютого страждання. Невже до скону […]...

“Крізь спогади я знов лечу до тебе…” Крізь спогади я знов лечу до тебе, Нема в пориві тому берегів. В розлогому, розбурханому небі Лежить мій шлях під […]...

“Знов чомусь прийшла хвилина смутку…” Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого […]...

“Скільки днів уже, скільки ночей…” Скільки днів уже, скільки ночей Доводиться нам не спати. Під нами, як Ноїв ковчег, Дриготять і гудуть Карпати. ***...

“Як багато книг про вік планети…” Як багато книг про вік планети Маємо, братове, а проте Ще про неї не знайшли поети В серці Слово правди […]...

“На березі мого серця…” На березі мого серця, не полетівши в вирій, зимували дві пісні, наче птиці! А сьогодні до них вернувся з чужини […]...

“вона і сніг темнаво золоті…” вона і сніг темнаво золоті. тонкі сліди її тонких життів ще тихо проступають крізь окладень. і скапує волосся по щоці, […]...

Я ХОЧУ ПОБАЧИТИ ДЕРЕВО Гірку насінину я в землю поклала, сказала: – Я хочу побачити дерево. Повільно дерева ростуть, але швидко встають бур’яни, мов […]...

“Вийти – ходити. Ввійти – і ходити знов…” Вийти – ходити. Ввійти – і ходити знов. Думати щось або думку гадати – краще. Власне, історія – вмочєння корогов […]...

СЛОВО ВДЯЧНОСТІ БРАТАМ ЗА КОБЗАРЯ Кому – чини, мундири, еполети, кому – промінчик світла крізь пітьму… Спасибі вам, братове, за поета, за воленьку, даровану йому! […]...

“Ти, мов яблуко з галузки…” Ти, мов яблуко з галузки, Впала в трави молоді. Я звільнив тебе від блузки, Клавши руку на груді. Я звільнив […]...

ПРОХАННЯ Коли забуду я, Коли забуду Свої пісні, Коли не буду я, Коли не буду, – Ти вір мені. У сльози […]...

Я хочу плакати, бо туск Я хочу плакати, бо туск, бо довгов’язий дощ і скелі, – тебе втрачаю і не склею нічого вже. Не златоусть […]...

“Хай прийде суд, хай гряне суд суворий…” Хай прийде суд, хай гряне суд суворий! Оросять спрагу вільги ручаї. Якнайулюбленіші власні твори Мені здадуться, наче несвої. І я […]...

ЗУСТРІЧ З БАТЬКОМ Не судіте, люди, мене строго, Й ти, гаряче поле, не суди. За міською працею дорога Рідко випада мені сюди. Жайворон […]...

ПРОРОК Духовним присмерком жахливим Гнітився я, йдучи один. І з Серафимом шестикрилим Зустрівся в плинності годин. Ступили крок, ступили другий, І […]...

“Ввійди до церкви. Ріжноколірово…” Ввійди до церкви. Ріжноколірово Горять серця довкола, плинуть гимни в світлі. Стань – наче в райдузі, і жди, мов наречений, […]...

“Під блакиттю весняною…” Під блакиттю весняною сушить березень поля, і співає підо мною очервонена земля. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, […]...

Related posts: