Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“І знов обвугленими сірниками…”

І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь
і туги напиваюсь досхочу.
Напившись, запрягаю коні в шори
і доганяю молоді літа,
лечу в далекі голубі простори,
де розцвітала юність золота.

– Вернітеся, – благаю, – хоч у гості!
– Не вернемось, – гукнуло з далині.
Я на калиновім заплакав мості…
І знов побачив мури ці сумні,

і клаптик неба, розп’ятий на гратах,
і нездріманне око у вовчку…
Ні, ні, на вороних уже не грати:
я в кам’янім, у кам’янім мішку.

24.V.1937. Юрій Клен. СПОГАДИ ПРО НЕОКЛАСИКІВ. Мюнхен, 1947, с. 41.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

“І знов обвугленими сірниками…” - ДРАЙ-ХМАРА МИХАЙЛО