“Верхи й ліси вже хтось нашепотів…”
Верхи й ліси вже хтось нашепотів
своїми віршами…
Не шумом вічним
я сповнений, а спійманий на відчай
незнаним гулом і слідами слів.
Його не чую ще, але гілки
уже відхилені – пройшов між ними.
Ми ще не вороги й не побратими.
Стежок нема ще в нього.
Навпрошки
ось повійнуло – по душі якраз!
Ще перед зором. Вже і за плечима.
Зацькованими, білими очима
шукаю пастку в дебрі, а не лаз.
(3 votes, average: 3,67 out of 5)Related posts:
- “Вночі, середночі хтось тихо…” Вночі, середночі хтось тихо До мого Слова підійшов І став дивитися і дихать, І я відчув: так диха лихо, Так […]...
- “Оприкінці моїх важких стежок…” Оприкінці моїх важких стежок Впаду перед тобою на коліна – В пухкий сніжок, на теплий моріжок – Безсмертна земле, вічна […]...
- ЛІТЕРАТУРНЕ І Нередаговані книжки – Розхристані поети, В літературу – навпрошки Без рангів, еполетів… Їм, як Тарасові – Панька, Нема серед […]...
- Осінь Осінь стоїть за плечима. Гляну на поле чи ліс – Перед моїми очима Все мені миле до сліз. Часу хода […]...
- “Ліси мої смутні і великі…” Ліси мої смутні і великі, залишайтесь зі мною! – Я знаю, як вам невимовно страшно перед навалою ночі : я […]...
- ЛІСИ, ЯКИХ НЕМАЄ Зимові витівки на склі – Для мене був єдиний ліс, Бо там. на батьківській землі, Лиш терен по яругах ріс. […]...
- “Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї)…” Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї) В жорстокий світ беззахисним явивсь. Де правда сили, звірі де й пігмеї […]...
- ШУМСЬКІ ЛІСИ Зелена повінь. Глухомань і шум Століть зелених, пралісу густого, Тече ріка невиснажена з нього, Немов потік одвічних наших дум. Зелена […]...
- “Хтось за стінкою в камері тихо співа…” Хтось за стінкою в камері тихо співа, Виливає свої затамовані болі, Та приглушена пісня в бездушній неволі, Як молитва, з […]...
- “Хтось грає за лісом на скрипці…” Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То […]...
- “На кого залишили ви мене…” Пам’яті Івана Пономаренка і Миколи Кучеренка На кого залишили ви мене, Мої найкращі друзі-побратими? Невже набридло вам життя земне, Що […]...
- ПОРТРЕТИ З УЯВИ Пробилася дорога в холодах, Гукнула прямо з отчого порога. Стрічає мама із портрета строго І величаво – що то молода! […]...
- ГРАФОМАН Це – графоман. Я бачу зразу. З півслова. З першого рядка. Але як ловко ліпить фразу, Яка легка, метка рука! […]...
- БАЛАДА ПРО БАБУСЮ НА ЧОВНИКУ Бабуся ця книжки читає, Так їх дбайливо обгортає, До полотнянтої торбини Кладе книжчину до хлібини. Які вона в книжках шукає […]...
- ЛІСИ Ріки вмирають. Вимирають геройські жести І великі пориви. Треба густих лісів, Щоб рятувати джерела. Треба, щоб у лісах Жили співучі […]...
- Стояла тиха осінь на землі А я живу. В тінях і плямах сонячних… Прикривши віями очей хмільнистий крик, Я бачу буйножовті вальси соняхів Крізь голубу […]...
- ЛІСИ Ліси, мої ліси, далекі й продорожні, Зайшли ви в смітники, в липку, отруйну гниль. Під кожним кущиком – лайно й […]...
- ЛІСИ БІЛОРУСІ Ліси Білорусі – суворі ліси. Дерева – мов лицарі честі. Негусто у них показної краси, А ран – як на […]...
- ЛІСИ ШУМЛЯТЬ Ліси шумлять, так шумлять ліси – день і ніч… день і ніч… Я глибоко в домі, в незнайомому домі роками […]...
- “Про що мені шумлять ліси…” Про що мені шумлять ліси, Про що видзвонюють діброви? Погідну днину принеси, Мій світе ясний, чорнобровий. Затихни й вітром оновись […]...
- “Ліси у ряст убралися барвисто…” Ліси у ряст убралися барвисто, Дощами квітень рясно відшумів. Під молоді перегуки громів Зійшов на землю травень урочисто. Зело відчуло […]...
- ЛІПЛЕННЯ МУЗИЧНИХ ГОРШКІВ Багато хто ще з давнини Горшки ліпив у тім селі. Перелітали на тини Великі витвори й малі: Макітри, глечики, горнята […]...
- “Угамуйтесь, ліси, заспокойтесь, засніть…” Угамуйтесь, ліси, заспокойтесь, засніть. Посиджу над рікою, помовчу і подумаю. Буде тиха вода піді мною шуміть, Буде небо світитись небесною […]...
- “Ліси ловитв! Опійні ночі!” Ліси ловитв! Опійні ночі! Звір затремтить, птах затріпоче. Непевен час ані барліг, ані відбочини доріг. Вогні запалять хтиво очі. Хижак […]...
- Із смерти квітки хтось вийшов із смерти квітки хтось вийшов у смеркання дівчини й коня ляком порожнього поля у очах випитого небом сурмача заскоченого трояндовим […]...
- “Хтось метнув неминучу стрілу…” Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви […]...
- “Хтось там інший ходить, топче квіти…” Хтось там інший ходить, топче квіти І толоче трави у росі… А що нам робити, милий світе, Що зійшовся на […]...
- “Стоять ліси, неначе срібні зали…” Стоять ліси, неначе срібні зали, Сніги поля по обрій замели, Вітри осанну зорям проспівали І до світанку спати залягли. Ніде […]...
- ЧОРНОСТОПЕЦЬ. Балада До кручі його привели – З палаючим зором орла! В серпанку вечірньої мли Він слухав, як битва гула. Стояв перед […]...
- “Зеленими листками шумлять старі ліси…” Зеленими листками шумлять старі ліси, Десь линуть над вершками таємні голоси. Вітри лісам шепочуть казки зелених гір, Тихесенько бренькочуть на […]...
- “Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне…” Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне І намацає серце, і душу мою Непоквапно штовхає у полум’я чорне, І гойдає чи в […]...
- “Вчора лишилась за нами у мряці ліси…” Вчора лишились за нами у мряці ліси, Вчора одкрились рожева умита долина. Хлипає тихо розбита рука. – О, як пси, […]...
- ХТОСЬ З ДИТЯМ УДВОХ (Сучасна колядка) Хтось з дитям удвох Бродить різдвяним садком, Каже дитятко: я – Бог, Трусить сніжком. Кутає їх благодать У найтихішім з […]...
- “В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч…” В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч, хтось пір’я надмухав у щілини віч, хтось стежку промів од криниці од ганку […]...
- “Хтось любить одяг, модний до дрібниці…” Хтось любить одяг, модний до дрібниці, А чи хороми пишні, як божок. А я люблю, щоб гнулися полиці І етажерки […]...
- “Страшний калейдоскоп: в цю мить десь хтось загинув…” Страшний калейдоскоп: в цю мить десь хтось загинув. В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин. Розбився […]...
- ЗГАДУЮЧИ МАЙСТРА Будуть інші, такі, і сякі, й розтакі, Їм ніхто ще не звів ні хвали, ні огуди, Тільки майстра такої душі […]...
- ЗАМЕТІЛЬ Сохне глина руда. Відступає орда. Гаснуть очі розкосі. А сніги навскоси – на поля, на ліси. Перекреслюють осінь. Поспішають роки […]...
- МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК Разом з мамою і татком на канікули в село Невеличке хлопченятко до бабусі прибуло. І до чого ж здивувалось городське […]...
- “Сама тільки можливість…” Сама тільки можливість існування конвою свідчить про страх людини перед свободою, – зате присутність конвою викликає нестерпучу конечність бунту і […]...