Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне…”

Хтось жорстокий, невидимий ребра
розгорне
І намацає серце, і душу мою
Непоквапно штовхає у полум’я чорне,
І гойдає чи в пеклі, чи десь у раю.

А відпустить – і знов я навчаюсь любити
Кожну квітку у полі і кожне стебло.
Ніби заново треба творити, ліпити
Все в самому собі –
Бо мене не було.

Ніби де народитись – залежить від мене:
Чи отут, чи пірнути в століття старі.
Ніби ковані сосни і різьблені клени –
Це було вже колись на далекій зорі.

І усе, що зумів я в світах перейняти,
По-земному буденне й на диво просте:
Не мудріша зоря від живого зерняти,
Бо усе від одного коріння росте.

Бо немає в матерії іншого вміння –
Є лиш форм та можливостей зоряна гра.
Сенс у тому лише, щоб пізнати коріння.
А пізнав, то уже й помирати пора.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне…” - РУДЕНКО МИКОЛА