ПОВЕРНЕННЯ
Додому! Скоро легше буде, брат:
Не за горами милий світ широкий.
Проїхати б остінній автомат –
Всевидящеє доларове око.
Його на жодній мові не вговориш,
Вживай франсе, чи інгліш, а чи ідіш.
Такий уже той автострадний кореш:
Допоки не помажеш – не поїдеш.
Удосталь ці принади-автостради
Мандрівні наші описали барди,
Гостюючи в Америки й Канади…
То й цур їм – королівським та монаршим!
Мені б моя, мені б дорога наша,
Де скільки згублено спрацьованих підків,
Та, що крізь душу пролягла з віків.
Малишкова, крута, під яворами,
Тичинина – в чернігівські ліси,
Той путівець в гарячий степ, до мами,
Що житиме мені в усі часи.
В минувшину народу – кругойдуча,
В будучину, де нам зоріє даль,
Дорога до Шевченкової кручі,
До Леніна світанна магістраль.
Той шлях надій святий і не гладенький,
Яким простую не на посиденьки,
Поклавши перед себе правди твердь,
Весніючи, поправши смертю смерть.
Обабіч цього рани бліндажів,
І братські кладовища, і окопи.
Та по яругах шурхоти вужів,
Та віддалік – Америки й Європи…
Над ним моря розвиднюється хата,
Мене кохання з мандрів вигляда.
В криниченьці для мене і для брата
Джерельна обновлюється вода.
Обабіч нього колоситься лан –
Народу незглибимий океан.
До тебе, Батьківщино, я лечу,
До вас, ранкові зорі й вечорові…
За ці шляхи нічого не плачу,
Окрім хвилин життя свого й любові.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)