НОВІТНІЙ КОНЦЕРТ
Так немовби – ні батька, ні матері,
Ані роду йому, ні коша.
В барабані гучнім, в синтезаторі
Рознещасна оглухла душа.
Роботрони похльоскують віжками, –
Докаструйте ж нарешті кнурця!..
І такі мікрофони завбільшки,
Що не видно обличчя співця.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- КОНЦЕРТ З МЕРКУРІЯ Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста, в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну. На голови міщан злітають зорі, наче […]...
- ІМПРОВІЗОВАНИЙ КОНЦЕРТ Дмитрові Никифораку В часи, коли танцюють поодинці, В епоху диво-дисків і касет, Якщо до гурту сходяться вкраїнці, Вас жде нема […]...
- КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ З ОРКЕСТРОМ Оркестр тужив і сміявся, Шаленів, вибухав і притихав до шепоту, А скрипка вела своєї. Барабани били себе в груди, Їм […]...
- КОНЦЕРТ Горлянки соловейків плещуть, мов гобої, у димі пахощів, в чаду лілейних куряв, аж спів змінився в запах, мов за ворожбою, […]...
- “Ми такі холодні…” Ми такі холодні, Ми такі палючі, Може, ми в безодні, Може, ми на кручі. Ми такі подібні, Ми такі не […]...
- 1. З’ява перша: “Концерт” Кинь яблуко через плече, як у старій-старій легенді – й театрик цих смішних трагедій тебе концертом обпече. Там, наче в […]...
- ПОДВІЙНИЙ КОНЦЕРТ Коробка радієва й квіття. Крізь чорну скриньку йде музика. і душі квітів світлом світять, що з нього ясність б’є велика. […]...
- КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ, ДОЩУ І ЦВІРКУНА Мій літній поїзд зупинився знову перед цією айстрою смутною. І я зійшла в її казкову тінь. “У нас дощі!” – […]...
- “Чого ви не гаптовані туманом…” Чого ви, мої вірші, не естрадні, Чого ви не гаптовані туманом, Чом догори ногами не стаєте, Чому не прикидаєтесь байками, […]...
- ЗАДУМА Святковий мент – з людьми погомоніти, А ще когось послухать – поготів. Чому ж, чому на неблизькі орбіти В цей […]...
- СТАРА ХАТА На тин плечима сперлась хата. Стара, покинута, горбата, Уже оглухла і осліпла, А все ще тягнеться до світла. Вже не […]...
- ЧУЖА ТЕРИТОРІЯ Що там, за високою огорожею? Не видно нічого, лиш дах оцинкований. Гарбузи повитикали китиці рожеві – перелаз високий, та хочеться […]...
- ТРОЯНДА Пашать розхилені уста троянди, Схиляється до них душа моя. Там видно пелюстки, неначе гланди У трепетному горлі солов’я. Там видно […]...
- “Посади, машини, дачі…” Посади, машини, дачі Добився поет нарешті. Та стала душа незряча, Її засліпили речі. І рветься рука писати, І страшно судьбі […]...
- ОЧІКУВАННЯ НАСОЛОДИ Очиці – дві голубки з-за серпанку, Волосся – стадо гілеадських кіз, Канарком примостивсь на личку ніс, Цокочуть зуби – ціп’ята […]...
- ПОВЕРНЕННЯ А хата крейдою біліла І осипалась, ніби мак. Та хата знов мені боліла, Немов не хата, а тюрма. Їй все […]...
- В ОРЛЕАНСЬКОМУ ЛІСІ Щось мотор барахлить: хто такі, хто такі? І мелькають дерева, рівненькі, як свічі. В Орлеанському лісі могили макі Небу пильно […]...
- “Ти нарешті збагнув…” Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]...
- “Струнка, повітряно-легка…” Струнка, повітряно-легка, Немовби зіткана з блакиті, – Мені ти стрілася така В далекім світі, юнім літі. Таку тебе запам’ятав, Таку […]...
- МОЄ ВІРШУВАННЯ Наснилося, немовби я віршую Там, де людська ще не була нога; І ніби я тепер товаришую З самим люцифером – […]...
- СНІГ Пухкий сніжок, мов клаптиками вати, На мокру землю стелиться до ніг, А день такий, що тільки сумувати, В німій журбі […]...
- “То вберу в троянди, то у сажу…” То вберу в троянди, то у сажу. Світло чи пітьма тобі за тло. А коли ж, кохана, врівноважу Я в […]...
- ЛИЦЕДІЙ Загадка для нас – таємниче життя лицедія. Ховає завіса мінливу подобу лиця. Несе лицедій крізь думки і примарні надії обличчя […]...
- “Коли планету брали ми на руки…” Я люблю, когда в доме есть дети И когда по ночам они плачут… Ин. Аннеский Коли планету брали ми на […]...
- ДРУГА ДУМКА МАЛОГО Одяг Олекса семи клинку-свиту… Зігнали нас до нього на “освіту”. Господарям то, видно, справа звична: Запроданців робить з десятирічних… Олексо, […]...
- ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ II Твій рот кривиться від соку троянд, які ти пожерла, і який капає з одного з його кутків, пелюстки прилипли до […]...
- “Ізнов сміється степова дорога…” Ізнов сміється степова дорога, Немовби їй і горя не було, Під той байрак, де стрів я вовка злого, У встерпляче […]...
- ОФІРА І Краплю крові. Кожну хвилю краплю крові місту; скло вітрин і тротуари сповнить ярим змістом. На плакатах не атрамент. І […]...
- “Відшумлять ювілеї…” Відшумлять ювілеї, Спаде словесна піна І залишиться чиста вода літератури, як джерельна опісля повені. І заглянеш туди, і побачиш у […]...
- СОНЯШНИЙ ЕТЮД Де котиться між голубих лугів Хмарина ніжна з білими плечима, Я продаю сонця – оранжові, тугі, З тривожними музичними очима. […]...
- “Сміється внук у сні…” Сміється внук у сні, Щось гарне, видно, сниться – Глибини ще ясні, Ясна іще криниця. І цей глибокий сміх – […]...
- ЖАСМИН Терпко пахне жасмин коло хати, Хто його посадив – не згадати. Та щоразу, як він зацвітає, У дитинство душа повертає. […]...
- “Не чую зойків і відлунь зловіщих…” Не чую зойків і відлунь зловіщих у лісі, що неначе пада ниць. Немовби вже лежить. Немов небіжчик, восковій. З верхів, […]...
- ВИШИВКИ І скопала грядочку завбільшки із латочку. Посадила квіточку – червоненьку цяточку. Рости, рости, квіточко, під вікном все літечко. Квітонька не […]...
- НЕБЕСНА БАЛАДА Чом ти, жайворе, в зеніті не співаєш пісню літню? Чом зажурено літаєш, над стернищем золотавим? Чи вітри зустрів зловісні, чи […]...
- “Немовби й світу вже нема…” Немовби й світу вже нема – Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма. Можливо, […]...
- “Коли магічний голубий вогонь…” Коли магічнй голубий вогонь На банях блисне сяйвом самоцвітів, – Меткий чуттям Аллах би не провидів Того, чим снить небесна […]...
- НА СВІТАННЮ Із води із океана там вона далеко вийшла. І такеє в неї видно – одірватися не можу. Підняла вона коліно […]...
- СТАРИЙ ПОЕТ Колами спогади білі у сіті марив жаских. Заховані в чорному зіллі, в’ються вовчі стежки. Схрещуються на скронях сліди непрощенних ніг. […]...
- “Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь…” Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. Проходь. Сідай. У дні оці і ночі Вчорашніми очима я дивлюсь В твої […]...