Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ПРОЩАННЯ

Так довго ми пліч-о-пліч прожили,
Караючись у каторжній сваволі,
Що вже й до горя звикли мимоволі,
Як до ярма – спаровані воли.

З усім уже й змирилися самі,
И збраталися: без дружби тут –
могила,-
Ця дружба нас єднала й боронила
Від всяких лих та зла на Колимі.

Ми, як брати, зріднилися – і ось
Негадано (життя несповідиме)
Прийшла пора прощатись, побратими,
Що ж, сядемо гуртом – і простимось.

Останній раз, хоч подумки, в гурті
Помолимось за нашу Україну
І чашу мук доп’ємо непоклінно,
Як той, що був розп’ятий на хресті.

Дарма, що можновладці нас, немов
Па каїрському базарі, розлучають,-
Ми простимося мужньо, без одчаю,
Як прийнято в неволі: – Будь здоров!

Ніхто нас тут не вирядить у путь,
Не скаже нам: “Щасливої дороги!” –
На волю – й то во ім’я остороги
Нас під конвоєм, мабуть, поведуть.

1955-1988

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)


ПРОЩАННЯ - ГНАТЮК ІВАН