ПРОЩАННЯ
Вже літо латашів назолотило,
І поставали на каштан свічки;
Мій слід розвіють трави синім пилом,
Погнуться вслід берези, мов стрічки, –
І більш нічого. По дорозі, може,
Почепиться метелик з пелюстків
У кучері мені. І рання рожа
Нагне уста мальовані – без слів.