Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СНІГ

Пухкий сніжок, мов клаптиками вати,
На мокру землю стелиться до ніг,
А день такий, що тільки сумувати,
В німій журбі вітаючи той сніг.

Дивлюсь на гори – щойно зеленіли
І вже немовби в саванах стоять,-
Так, як і ми, дочасно посивіли,
Закутані в кромішню непроглядь.

Та ми давно забули про волосся,
Як і про скиби зморщок на чолі,-
Вже стільки мук знести нам довелося,
Що й гір з-за них не видно віддалі.

Ті муки не минулися нікому,
Усі на вигляд немічні й старі,-
Якби ми повернулися додому –
Нас не пізнали б рідні матері.

Подивишся – три чисниці до смерті,
Ачей же всі замучені живцем,
І тільки наші погляди уперті
Горять так само – гнівом і вогнем.

Душа в неволі ніби не старіє,
Витаючи за межами життя,-
Ось випав сніг – і щось у ній світліє,
Щось невідоме, наче відкриття.

А сніг іде й, мов клаптиками вати,
На голу душу падає мені,-
Бараки, дріт – аж страшно сумувати,
Вітаючи той сніг – на чужині.

1955-1988

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)


СНІГ - ГНАТЮК ІВАН