Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

СТАРА ХАТА

На тин плечима сперлась хата.
Стара, покинута, горбата,
Уже оглухла і осліпла,
А все ще тягнеться до світла.
Вже не живе – ще не вмирає,
Шукає все ключів од раю
І розстіба свого кожуха.
Як б’ють струмки в старечі вуха
І крають небо на шматки
Золотопері ластівки.
Їй так ще хочеться летіти
За ластівками в тепле літо,
А на покрівлі як на те
Мох так фіалково цвіте!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)

СТАРА ХАТА - КИР'ЯН НАДІЯ
 »