Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





МЕТАМОРФОЗА

Безмовний шлях попід безмовним садом
Лежить собі зажурено і кволо.
А я іду, шукаючи розради,
Притишеним та опустілим полем.

Думок не відриваю від землі
Ні навесні, ані в осінню пору.
Сьогодні ж, як перегуки в імлі,
Вони лягають на струну мінору.

Чимало смутку осені позичив
Цей день, що вийшов на дорогу ранню.
І листя сипав, як червінці, в вічі,
І лопотів: “Цінуй моє старання…”

Зійди, завісо слізної полуди!
Мені на цім шляху зустрілись люди.

Я їх уздрів на ближнім повороті
У чарівній усміхненій тривозі:
В добу великих зоряних польотів
Щасливих двоє їхало на возі.

І я відчув, як десь в моїх глибинах
Народжується днинонька погожа.
Ні, то не кетяги на горобинах,
А весняні цвітуть багряні рожі.

І то уже не довгі пасма клоччя
На вишеньці розвісили тумани.
У шлюбнім платті постать то дівоча –
Коханого шукає вранці-рано…

Мені від того сонячно-людського
Повеселіло на грузькій дорозі.
Здавалось, що ж там сталося такого?
То просто двоє їхало на возі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

МЕТАМОРФОЗА - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР