Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ЇЇ ВУСТА

П’янкі, як полум’я міцних напоїв,
І запашні, мов кетяги квіток!
Вони свій келих, як троянд вінок,
Мені несуть, щоб випив і не встояв.

О, хто це сяєво планет подвоїв?
Потроїв дальні мерехти зірок?
Спиваю з уст цілунок, як дзвінок,
І – що там інші? – я герой з героїв!

Ні палу серця, ні сплітання рук,
Ні прохолоди, що пливе на брук,
Не відчуваю під бурхливим спадом!

Я тільки чую з-за тремких осик:
“Цілуй!” – співає північ понад садом,
“Частіш!” – аж блідне синій молодик.

1940


ЇЇ ВУСТА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)