Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МЕТАМОРФОЗА З АВТОПОРТРЕТОМ, АБО ЯК ЄВРОПЕЄЦЬ СТАВАВ ЄВРОАЗІЙЦЕМ

Був – аж не віриться – юним, веселим,
Як вітерець у маю.
Гріли земля, рідний сад і оселя
Душу вразливу мою.

Світ весняний – молодий і шалений,
Повен любові й добра…
Свіжо звідтіль запашним і зеленим
Дихає літня пора.

Дихає свіжо сніжком і морозом
В батьківську хату Різдво:
Лиця рум’яні – вертеп на порозі,
Давнє святе торжество.

Там почувавсь я, мов пагін травневий –
Вільно і радісно ріс…
Вибухом все розкололо і в древо
Роду уперся кріс.

Переламалось. Ворожим постало,
Глянуло в душу чужим.
Сталін дивитися став з п’єдесталу
Як хто поводивсь і жив.

Все причаїлось від страху довкола
І потемніло село…
Натиском часу вгризалася, доле,
Укарбувалась в чоло.

Той, що веселий, легкий був, мов легіт –
Сумно-суворий тепер…
Лиш, як в скафандрові, дух жив, мов легінь,
Дух, що в неволі не вмер.

1989 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

МЕТАМОРФОЗА З АВТОПОРТРЕТОМ, АБО ЯК ЄВРОПЕЄЦЬ СТАВАВ ЄВРОАЗІЙЦЕМ - БАБІЙ СТЕПАН