ГОПАК У БУРЖІ
Із Києва поставити балет
Приїхали Сашко і Володимир
В містечку невеликому Шалетт.
Воно, скажім, як Боярка чи Димер.
Французькі діти, юнка і юнак,
Ніякі не Марусі й не Іванки,
Танцюють і голубку, і гопак,
Одягнені у наші вишиванки.
І як вам дивоглядія оця,
Що славні хлопці київської школи
Поставили їм ноги на місця,
Перебороли твісти й рок-н-роли?
Таки удався той експеримент,
Навчилися… не через пень-колоду…
І подались до Буржа на концерт,
Бо там такого ще не знали зроду.
У Буржа, звісно, буржуазний зміст
І буржуазні радості чи рани,
Та вискочив ансамблик на поміст –
І шаленіють в захваті буржани…
Ой від Буржа до Шалетта
Розкололася планета:
Фабрикантова дочка
Витинає гопачка!
Ой, гоп, ти-ни-ни –
Пішли в танці сини.
Мо’, назавжди поміняють
Модні джинси на штани?
А щоб тобі, щоб…
Я одвіку хлібороб!
Мастаки ж на різні штуки
Інженерові онуки.
Руки в боки, скок-скік,
Виступає робітник.
Навприсядки? Я не проти,
Тільки дайте роботи!
Розкрутилось, сюди-туди,
Що ж це робиться, люди?
Де поліція, закон?
Хоч на сцені, а побуду
Таки вільним козаком!
Гоп!
І сотні рук, мов голуби, знялись,
Аматори відважують поклони,
А зал кричить, гукає “Браво!”, “Біс!”,
На мить забувши, що гопак червоний…
Там, де Шалетт, та Бурж, та Монтаржі,
На полі духу, не на полі брані,
І ми, виходить, зовсім не чужі,
І ми, виходить зовсім не погані.
(3 votes, average: 5,00 out of 5)