СТАНІСЛАВ ЛЮДКЕВИЧ

Related posts:

1. Так легко нам. І ранок – мов пастель Так легко нам. І ранок – мов пастель. Та ще звучать, глибинні і гортанні, живі пісні загиблих на світанні, полеглих […]...
2. ВПЕРЕД Ні слова про спокій! Ні слова про втому! Хай марші лунають бадьорі й гучні… Хоч ніч облягає, – та в […]...
3. БДЖОЛИ Хрипить динамік на базарній площі. Над ним іде приский циганський дощик. І ні душі. Лиш кури, мухи, кінь. Клавіатура сонної […]...
4. 04. КОЛОМИЙКА ПРО ПРОВЕСНУ Вітер віє, вітер буйний, віє за горою, мороз ходить, мороз бродить під руки з весною. В річці риби, в полі […]...
5. НОВИЙ ХЛІБ Пахучий пил невпинно осіда, Фарбує все у матові півтони, І голоси людські – як відгомони Того, про що розказує вода. […]...
6. БАТЬКОВИМ ТІНЯМ Така осіння сіра смута Тебе взяла із мого дому, Відвічна тайна незбагнута Упокоїла твою втому. Така безсонячна година, В якій […]...
7. “Таємна тиш вечірніх перевтілень” Таємна тиш вечірніх перевтілень, заснулі гомони когось спросоння кличуть, І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя. На […]...
8. МІЙ СУСІД-ВЕТЕРАН Красиво вік свій він прожив, Літам похилим не піддався: Дітей, онуків одружив І навіть правнуків діждався. Закоханий в земні труди, […]...
9. “Наш табор між чагарниками…” Наш табор між чагарниками, І синя – лінія лісів. Щитів і шкур гарячі плями, Сліпучість сонця і списів. Що день, […]...
10. “Розшарпані, давильні, повстяні…” Розшарпані, давильні, повстяні, на схід вони зсувались день при дні, чіпляючи за крівлі свої кошла, і відбивались образи сумні в […]...
11. КАЛИНОВА МЕЛОДІЯ Нас кликав у пісню Білаш. Він брів по траві білокосій і сіяв тепло… А була ж така приморожена осінь. Він […]...
12. “Коли спадає день шалений…” Коли спадає день шалений у вечорову синю сіть, забутий сад несе до мене бентежний шелест верховіть. На плавних обертах скрегоче […]...
13. (Уривок із циклу Листи і фотографії) 20 вересня Коханий Тату, чи ти також маєш таке враження, наче ти щось забув, коли виходиш з дому? Бачиш, мені […]...
14. СХОДИТЬ СОНЦЕ Сходить сонце, ясний обагрянок Заглядає у вічі мені: А чи добрий у мене ранок, Чи не плакала я вві сні? […]...
15. СВІТЛЯЧОК Світлячка, що в травах мерехтів, Обережно вніс я до світлиці. Вимкнув світло, але він світиться В кам’яному брані не хотів. […]...
16. “Із-за гаю сонце сходить…” Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і […]...
17. “Я ніхто для тебе, як Улліс…” Я ніхто для тебе, як Улліс – Пам’ятаєш – в давнім грецькім міті, Шерхлими вустами непомітно До її волосся доторкнись. […]...
18. “В небі над полями…” В небі над полями – Райдуга-дуга… Я люблю тебе з громами, Із весняними дощами, Із гаями, Солов’ями, Голубими вечорами, З […]...
19. ЯК УПАВ ЖЕ ВІН Як упав же він на білий На останній сніг весни, – Налетіли гуси та й сіли В узголів’ї, мов сни. […]...
20. ДО ЧАТТЕРТОНА Сумне твоє бувалля, Чаттертоне! Дитя журби, що знало гнів людей, Як рано смерть торкнулася очей, Де грало генія чуття бездонне! […]...
21. “Цей біль – як алкоголь агоній…” Цей біль – як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є […]...
22. ЛІТНІЙ ВЕЧІР Від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне під віялом нічної тиші поволі стигне і холоне. Тремке […]...
23. РАНОК Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла, покотилось бляхою дахів. Ранок тіні й мрії розгорнув і знагла піснею возів прогомонів. Знову […]...
24. “На темних кладках сивої ріки…” На темних кладках сивої ріки Б’ють білля на світанку молодиці… І долітає крізь туман важкий Їх пісня тужна і туга, […]...
25. “Не женися на багатій…” Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати. Оженись на вольній волі, […]...
26. “Ранок починається з роси на траві…” Ранок починається з роси на траві. Кохання починається з червоної квітки. Радість починається з суму. Сонце починається з вечірніх сутінків. […]...
27. “Ніхто не забутий…” Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів: Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. І доки є пам’ять в людей […]...
28. “Млосна весна…” Млосна весна, Синь березнева, Буйно-ясна, Криє дерева. Скоро війне Свято відлиги. Манить мене Лопання криги. Чую, гряде Грім льодолому. Тло […]...
29. ПІСНЯ. “Сиротина я безродний…” Сиротина я безродний, Десь загину в чужині – І ніхто очей холодних Не закриє там мені. І нерідною рукою Буду […]...
30. БАЛАДА ПРО ЛАРИВОНОВУ МОГИЛУ Як піднімається ранок і сонце услід, – Він виходить у степ на могилу, Повертає обличчя на схід, Випростовує постать похилу: […]...
31. ВИДИВО ЗАКЛОПОТАНИМ Обоє молоді – як золоті олені, Що вибігли на галяву ясну… І сонце не небесному знамені На їх дивлюсь радісну […]...
32. СВІТАННЯ Коли я вийняв із відра потоплу теплу зірку, світ вийшов ніби з-під пера, що скреслило копірку. Коли ж я вдруге […]...
33. ДО НОЧІ О, як давно я не писав вночі, Вважаючи, що ранок – то мудріше. І ранку того стільки літ ждучи, Я […]...
34. “Схилив я голову і йду поволі…” Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів […]...
35. “Настрій такий у нас з тобою…” Настрій такий у нас з тобою, Якого не відають духом ниції… Гуляти весілля? Ставати до бою? Чи, може, інші є […]...
36. 10 Ілліч у Горках відшукав грибка, І на обличчі вже веселка грає. Розпитував по тому в лісника, Що в лісі родить, […]...
37. “Маленька кузька, кола на воді…” Маленька кузька кола на воді, Невинно-чиста усмішка дитини… Які тонкі і ніжно-невловимі Акорди в грудях родяться тоді! Але як струни […]...
38. СУНИЦІ Верхами сосон шум іде розлогий І хмарою пухнатою темнить Високий день і осяйну блакить; У буйних травах плутаються ноги. Отак […]...
39. “Маною, привидами, чарами…” Маною, привидами, чарами Мені перейдено путі, А осінь їде кіньми чалими, А в них підкови золоті В дорозі губляться…Захлюпала Ти […]...
40. Чума Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла І с о с в я т и […]...