“Ці привиди-міста… Як міражі…”
Ці привиди-міста… Як міражі…
Не бачимо – про них і забуваємо,
Борги затисли і неплатежі,
То в алкоголь запливши – й заспіваємо.
Але стоять міста, як міражі…
І люди, що пливуть з німими душами…
То ж скільки сили і вогню душі
Потративши, нікого не зворушуєм.
Одна надія – що є справді, Бог
І все для нас нежданно так обернеться,
І цей лукавий світ діткнеться до тривог. –
Крізь міражі до наших бід повернеться.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- МІРАЖІ Хижий вихор тне ножами, Хиже сонце тяжко спить, Сон виткими віражами В міражі мої летить. Мерехтять вони – облесні, Чесним […]...
- ЗЕЛЕНІ МІРАЖІ Ні, непросто жити в цьому світі. Тужить вік за чимось дорогим. Он ставок поміж димами світить, сріблом тиші повнить береги. […]...
- “Переселилась у міста…” Переселилась у міста Народу половина, А в полі хиляться жита, Цвіте в лугах калина. І дві руки, як дві сестри, […]...
- “Мешканцю міста…” Мешканцю міста – Віку дитино, Дивиться хліб нам В очі дитинно. Скроплений сонцем, Ніби сльозою, Дихає вітром, Пахне грозою. Вічна […]...
- МІСТА Й МУЗИ Дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана за кожний зайвий […]...
- “Незнайомі міста мені сняться щоночі…” Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі, Мене в зали запрошують […]...
- НАДІЯ Hi долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз […]...
- Остроголосні привиди речей остроголосні привиди речей ще міняться ще несть їм ореолу якого безу простір цей тече яким крилом перегортає тору мислитель масок […]...
- МІРАЖІ СТАРОГО ЗАМКУ Перебачили немало ці руйновища старі. Тут хребти собі ламали в давнину богатирі. Кров’яніли стіни вічні, і варягам навздогін, кликав ратників […]...
- МІСТА-ЛИЦАРІ Луцьк, Володимир і Берестя У сиву давнину колись, Як лицарі достойні й чесні, На рідних пагорбах звелись. Не раз сюди […]...
- У МАТЕРІ, ПРИЇХАВШИ З МІСТА Ні, не можу спати, Ніч – як океан. Білі стіни хати Світяться в туман. Вийду в сад, пройдуся: Роси, спориші. […]...
- “Може, справді аж дві душі…” Може, справді аж дві душі Пробуває в грудях у мене. Одна – в золотій іржі, А друга – руно зелене. […]...
- СУБОТА ах який колосальний вечір море горілки море пива а тоді борюкання за кулісами раю за гратами кухні поміж плюшевих штор […]...
- ЛЮБОВНИЙ ВІРШ На це немає слів: може справді ми закінчили нелегку школу любови. Ти пам’ятаєш квадратові неділі, придавлені кубами міста. Пам’ятаєш, як […]...
- “Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...
- ТРИКУТНИК (Віра, надія, любов. – Ч. 1) Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, […]...
- Любовь – одна Единый раз вскипает пеной И рассыпается волна. Не может сердце жить изменой, Измены нет: любовь – одна. Мы негодуем иль […]...
- ЗИМОВІ ПТИЦІ Стоять, зіщулившись, бори, Ведмедям літо сниться. Метуть сніги, гудуть вітри, А як же бути птицям? Ані поживи, ні тепла, Ні […]...
- В ПОЛДЕНЬ Как стелется по ветру рожь золотая Широкой волной, Как пыль поднимается, путь застилая Густою стеной! Как грудь моя ноет тоской […]...
- КАТЕРИНА полями байраками канавами міста несу своє важке лоно за семафорами до сповідального гнізда байдуже сонце не просльозиться не поласиться до […]...
- “Жорсткоий дихає в обличчя світ…” Жорстокий дихає в обличчя світ І внученьки яскраві сяють очі… Цей світ, що люто витлумив совіт (Він під хрестом вже […]...
- КАТЕРИНА полями байраками канавами міста несу своє важке лоно за семафорами до сподіваного гнізда байдуже сонце не просльозиться не поласиться до […]...
- “А я плисти за обрій поривавсь…” А я плисти за обрій поривавсь до вічності, до божевілля весен… Нащо мені химера ця здалась, як човен вутлий, без […]...
- 1 Саржевській Галі і Сущенко Тані Видіння на снігу: оголені дві феї На березі ледь скреслої ріки У захваті від зустрічі […]...
- Вечірні заграви Небеса – міражі і палання. О велична і грізна картина! Перед холодом цього згасання Все людське – суєта мурашина. Та, […]...
- ОСТАННІЙ ПРОМІНЬ НАДІЇ одного разу пропив я усе що мав залишився в мене останній промінь надії і я пожбурив його на прилавок шинкар […]...
- “Діти улітку складають гербарій…” Діти улітку складають гербарій: пелюстка ромашки й цвіт ведмежого вушка; зозулині черевички й сині лісові дзвоники; волові очі та ще […]...
- ТЕРНОВИЙ ВІНОК Жінка в траурі перед труною Кобзаря Вся в чорному, притислась між людьми І, скорбна, стала… Втома на повіках, Китайки доторкнулась […]...
- “Окропило окропом…” Окропило окропом і сліди замело. Покотило в Європу – за сади, за село. Відлетіло на захід. Лиш під грім канонад […]...
- РУСЬ I З глибин віків і гордо, й величаво Встає легендами овіяне ім’я. Минуле – сон, але сліпа змія Не отруїла […]...
- ПОВОРОТ Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна […]...
- ЦІКАВА БАБУСЯ Розказував людям лектор про будову світу, Про планети і про Землю, про її орбіту. Під кінець одна бабуся встала та […]...
- “Катеринка на вулиці грає…” Катеринка на вулиці грає, І монета упала з вікна. У людській переспіваній зграї Ти одна, ти одна, ти одна! Клапті […]...
- “До мене сходять сподівання…” Так полюбив я вечори, Над Виссю трепетне смеркання! Мов ясні зорі, з-за гори До мене сходять сподівання. Серпнева курява спада, […]...
- (ЗАБУТТЯ) Гак, наче брама – то вхід. Є міста, до яких неможливо зайти через браму. Є міста, до яких неможливо зайти. […]...
- СВЯТИЙ ЙОСИФ з усіх католицьких святих йосифа шаную найбільше бо не був він ані мазохістом ані жодим іншим збоченцем а лиш фахівцем […]...
- ГНІТИТЬ МЕНЕ Гнітить мене ця вертикальність міста, ця плоскість стель, ця герметичність вікон. Як можна тут співати про красу, працюючи на хліб, […]...
- ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЕТЮД Далекі села і міста, Дорога – як струна. Недоціловані уста. Події. Імена. Вокзали. Візи. Суєта. Готельні номери. І дні складаються […]...
- ДОЛЯ І ПЕРО Перстом не осінив ще патріарх, Але в житті чогось я, мабуть, варт… Сади, онуки… І чимало справ – Все, чим […]...
- “Невже це ти, богине давніх днів…” Невже це ти, богине давніх днів? Невже це ти, моє весняне мево, Чий образ у мені відпломенів Ще як братались […]...