МІСТА-ЛИЦАРІ

Related posts:

1. ЛИЦАРІ (На теми Олександра Довженка) І Як звільняли наші Придніпровські села, Часто йшла розмова І сумна й весела. “Хто ви, – дід питає, – Білі […]...
2. МІСТА Й МУЗИ Дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана за кожний зайвий […]...
3. Трава Я трава прадавня дика трава до билиночки вирвана до стеблиночки витоптана і врешті гудроном гарячим напоєна і здавалось назавжди під […]...
4. ЛИЦАРІ ГРААЛЯ Ми шукаємо Грааля; – не дивіться На наш убір; один обранець Ходив в одежі паяца. Однаково, чи ми йдемо Під […]...
5. VII Grave. Сцена весілля в саду Над сади і сліди мої сад-пантеон. І ромашки гадають – півспалах, півтон: – Любить… не любить… Лю… Над сади і […]...
6. “Мешканцю міста…” Мешканцю міста – Віку дитино, Дивиться хліб нам В очі дитинно. Скроплений сонцем, Ніби сльозою, Дихає вітром, Пахне грозою. Вічна […]...
7. “Переселилась у міста…” Переселилась у міста Народу половина, А в полі хиляться жита, Цвіте в лугах калина. І дві руки, як дві сестри, […]...
8. “Ці привиди-міста… Як міражі…” Ці привиди-міста… Як міражі… Не бачимо – про них і забуваємо, Борги затисли і неплатежі, То в алкоголь запливши – […]...
9. У МАТЕРІ, ПРИЇХАВШИ З МІСТА Ні, не можу спати, Ніч – як океан. Білі стіни хати Світяться в туман. Вийду в сад, пройдуся: Роси, спориші. […]...
10. “Незнайомі міста мені сняться щоночі…” Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі, Мене в зали запрошують […]...
11. Володимир Великий Не жили в братерській згоді Святославові сини: Все змагалися за владу, Все сварилися вони. Ярополк убив Олега, Володимир смерті ждав, […]...
12. ЮДА Дика слива край шляху, Кущ маслин на горбі. Юда, відданий зраді, Сохне в журбі. Дика слива – як срібна Свічка […]...
13. ТОВАРИШАМ І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім’я і діла ваші прокленуть І крикнуть: ” Зрада! Пагубнії […]...
14. ПІСНЯ Погасла, погасла пожежа кривава, Громи одгриміли, дощі одлились, – Воскресла велика, єдина Держава, Що в мріях нам снилась колись, Слава! […]...
15. “Окропило окропом…” Окропило окропом і сліди замело. Покотило в Європу – за сади, за село. Відлетіло на захід. Лиш під грім канонад […]...
16. ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава. Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава. И над степью стон Ветром оглушен. Тонок стебелек […]...
17. Я – ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава, Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава… И над степью стон. Ветром окружен Тонок стебелек, […]...
18. “Чомусь візантійським святим…” Чомусь візантійським святим Волію звірятися в тайнах, Вони якісь мовчазніші, Достойні, розумноокі, Не те, що наші Мадонни, Де часто світська […]...
19. “Красне Сонце” Тихо-мирно Володимир, Свого віку доживав, Піклувавсь своїм народом, Вдів, убогих годував. Всі вдоволені, щасливі. А багатство і добро Все несе […]...
20. “У Хотині, мій друже, в Хотині…” Вячеславу Терновому У Хотині, мій друже, в Хотині, Де на фортечній мовчазній стіні Сліди від куль, і ядер, і століть […]...
21. “Попри шпилі мідяними рядами…” Попри шпилі мідяними рядами Сунуть хмари пекельної кари – Гріх карають лицарі з рушницями, Триста років заковані в хмари… А […]...
22. “Все накрили сніги, важкокрилі сніги…” Все накрили сніги, важкокрилі сніги, Що не видно нічого, нічого, Де ж оті береги, золоті береги, За якими дорога до […]...
23. “Не сміє бути в нас страху..” + *** Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
24. До н. к. с Зранку в холодну могилу Ти жертвою часу лягла; Без жалю загублено силу… А в мене пак гадка жила: Що повівом […]...
25. “Де ті царі, що підуть з пастушками…” Де ті царі, що підуть з пастушками, коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На […]...
26. “Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...
27. Хрещення Володимира Великого Біля княжої палати Зеленіє пишний сад. Попід липами густими Стали ідоли у ряд. Ідол Волоса, Перуна, Ось Сварожич, там Стрибог, […]...
28. НАДІЯ Hi долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз […]...
29. КОБЗАРЕВІ СЛІДИ За Кобзаревим університетом цвіте червона сутінь у саду. Червоною стежиною поета на світло Заповіту я іду. Не забувають нелині крислаті: […]...
30. “Росте трава, доповнюючи нас…” Росте трава, доповнюючи нас ласкавістю, прихильністю земною, стоїть трава, все знаючи про час, рівняючи непам’ять прямизною… Запліднена літаючим насінням, споріднена, […]...
31. КОНЧИНА КІМЕРІЙЦІВ (За мітом) Ржуть тарпани у нестямі шаленій, Чуючи ніздрями битву близьку: З бурого сходу, як дикі олені, Скити в нестримному […]...
32. ДУРНИЙ ТОЙ СВІТ Дурний той світ, сліпий на все І бреше, що несила, Про тебе злобну вість несе, Що ти є дрантя, мила! […]...
33. КОСАР А. С. Малишкові В поле вийшов косар на світанні, Ждуть його обважнілі жита, Дзвонять радістю туманні, Мов перейдені весни й […]...
34. “Як живу – я пишу…” Як живу – я пишу, (хоч пишу – як дихаю), Але маю права, як трава під кригою, Все болить голова […]...
35. МОГИЛА Що то за могила: Вітер сніг розміта; Крізь сніг почорніла Трава вигляда? Далекії роки далеко вплили, Як води весною. Густою […]...
36. З ПОЛОНУ Згаса днина. Плакав дзвін, І промінь сонця блід, В село з далеких ген сторін Прибився інвалід. В душі незгоєній ніс […]...
37. НАОДИНЦІ З КНИГАМИ Зоря людської мудрості нас кличе. Шикуються книжки, немов бійці. І золотом на спраглому обличчі відблискують бугристі корінці. О, вічні книги, […]...
38. “Обвітрені, закурені обличчя…” Обвітрені, закурені обличчя, Розкотисті, співучі голоси… Я виростав серед ції краси Духовного народного величчя. Мене з дитинства чарували ним Звичайні […]...
39. І перший сніг, і плавний супокій І перший сніг, і плавний супокій. Цвіте різдвяник – в домі тихе свято. Так мало нам потрібно й так багато […]...
40. КАМ’ЯНІ БАБИ залізли по стегна в гроби втискаючи тіні померлих у землю від білого дива кісток їхня стать скам’яніла не затремтить уночі […]...