Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







НАОДИНЦІ З КНИГАМИ

Зоря людської мудрості нас кличе.
Шикуються книжки, немов бійці.
І золотом на спраглому обличчі
відблискують бугристі корінці.

О, вічні книги, сестри білочолі!
Життя без вас – розруха світова.
Ви – колос наш у росяному полі,
ви – пам’яті нескошена трава.

Над вами ряси корчились у гніві,
карали вас царі і королі.
А ви насінням азбуки дзвеніли,
словами проростали у землі.

Коли ревіли в небі навіжені,
хрестами заброньовано круки,
в жорстокому бою, немов знамена,
освячувались кров’ю сторінки.

О, вічні книги, вісники любові,
даруєте ви істину гірку.
І паростками літери бузкові
сплітаються у братньому вінку.

Зоря людської мудрості нас кличе,
гортає дні історія нова.
Струмує сяйво книги таємниче
і золотом відблискують слова.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


НАОДИНЦІ З КНИГАМИ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО