Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ДРЕВО ЛЮДСТВА

Ховає тайну світ міцних дерев –
дітей природи у державі Флори.
Дерев не зрушить бурі дикий рев,
земна кора – надійна їм опора.

Стає на прю зелена їхня рать,
коли сокири зблискують сталево.
Вчимося у дерев ми умирать,
на корені вбиваючи дерева.

Пекучий жаль серця людські дере,
але безвинно падають берізки,
і на похмурім цвинтарі дерев
жовтіють пнів замшілі обеліски.

Стають вогнем дерева мовчазні,
теплом своїм нас гріють у морози.
Та струменіють паростки на пні
і вибухають кронами у просинь.

Дерва споконвіку поруч нас.
Вмирає за людину деревина.
Гірка земля
приймає водночас
людину і соснову домовину.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)


ДРЕВО ЛЮДСТВА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО