Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Щороку вмирає трава…”

Щороку вмирає трава
І листя з дерев облітає.
І час прибирає права
На все, що квітує-буяє.

І наше життя – наче мить:
Прийшов – і пішов – і немає.
Але небуття не страшить,
І смуток душі не займає.

Чого б це я справді тужив,
За чим побивався-журився?
Адже я, здається, не жив,
Допоки на світ не з’явився.

Отож не печаль світова –
Надія мене зігріває:
Щороку вмирає трава,
Щороку трава – виростає.


“Щороку вмирає трава…” - ЛУКІВ МИКОЛА