Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“До мене сходять сподівання…”

Так полюбив я вечори,
Над Виссю трепетне смеркання!
Мов ясні зорі, з-за гори
До мене сходять сподівання.
Серпнева курява спада,
І звуки множаться луною,
А на опусті стріль-вода
Бринить мажорною струною.
І пахне сіно лугове,
І зав’язь в чистих росах зріє,
І в кожній гілочці живе
На славний досвідок надія…
Не раз, не двічі забував
Я тут суєтні будні й свята.
Цілющих вод, цілющих трав
Мені давала отча хата.
Не раз я душу тут зігрів,
А ще зачудування сила
На крилах літніх вечорів
Колись до мене прилетіла.
Вже так судилося мені
(Чи справді то, чи тільки сниться?),
Щоб я до третіх півнів
В садах ловив свою жар-птицю.
Я так жадав, аби добро
З тієї визріло ловитви!
Одне перо, одне перо
Зоставив птах мені для битви…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


“До мене сходять сподівання…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР