Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЗЕЛЕНІ МІРАЖІ

Ні, непросто жити в цьому світі.
Тужить вік за чимось дорогим.
Он ставок поміж димами світить,
сріблом тиші повнить береги.

Он чутливо спить очеретина
і шепоче світу: не буди!..
Мерехтить рибина сиротлива
під слюдою тихої води.

Ні, непросто жити, ой непросто!
На планеті спокій нестійкий.
Літаки гримлять у високості –
та куди ж, куди ж ви, літаки?

Вік сумний за вами не встигає,
і за перевалом світовим
розтають на грані виднокраю
міражі забутої трави.

Я відстав, можливо, на століття,
видно, вдачу маю вже таку:
крізь антен залізні верховіття
бачу плесо тиші у ставку.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЗЕЛЕНІ МІРАЖІ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО