“За непроглядною заслоною…”

Related posts:

1. “Я йду в країну мрій…” Я йду в країну мрій, Де жив перед віками, Де перший крок дрібний Несмілими ночами до щастя вів. А в […]...
2. “Скільки раз вже гинули сніги…” Скільки раз вже гинули сніги, Скільки раз тепло долало зиму, А ми все, неначе береги, Що ріка роз’єднує незрима. Тягнемось, […]...
3. Аскольд і Дір Славна в Рюрика дружина, Всім далась вона взнаки, А Аскольд і Дір – найперші, Найславніші вояки. Нудно їм сидіти вдома […]...
4. “Очі міцно, губи стиснуті…” VII Очі міцно, міцно стиснуті І заломлені губи. Вохкі коліна з біллю роздвинуті В час солодкої згуби. Не було початку […]...
5. “Ні, забуття не дасть мені й сама природа…” Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою […]...
6. “Хай сніг іде холодний та лапатий…” Хай сніг іде холодний та лапатий, Засипе поле і на гай спаде, Нехай стежки закидає круг хати І білу тишу […]...
7. “Ми прив’язані міцно до телефонів…” Ми прив’язані міцно до телефонів, що не можемо роз’єднатись, притягнуті поглядами, що не можемо їх відвести, Ми, зустрівшись, сплітаємось міцно […]...
8. “О вежі Віндзору, мій гордий дух…” О вежі Віндзору, мій гордий дух, Немов дитя, смиряться перед вами, Коли ступаю зваглими валами І входжу в лицарства прадавній […]...
9. ГОЛУБА Голубіє мій не згублений мотив, Душу чулу об голубивши глибинно. Я колись понад Голубою летів. Нині ж маю тільки згадку […]...
10. “Я далеко відплив, не шукайте віднині довкола…” Я далеко відплив, не шукайте віднині довкола, Друзі милі й недремні мої сторожі. Повідвеслив собі на минулі туманні атоли, А […]...
11. “Щоб нам не посковознутися з незвички…” Щоб нам не посковзнутися з незвички, Щоб з нами не траплялося біди, – Морозним ранком двірники й двірнички На тротуарах […]...
12. “якщо дерево…” якщо дерево яке дасть мені останній рятунок вже ось-ось догризатимуть баби-яги і отруйні змії – чи хоч одне-єдине літаченя на […]...
13. “Світ нарешті до краплі зібрався в мені…” Світ нарешті до краплі зібрався в мені. Був колись я у нім, як листочок на вітті, Та дозиметром став у […]...
14. СТАЛІН Твоє ім’я, як сурми срібний звук, В борні за день завжди ти перед нами. Тебе до зір знесли мільйони рук, […]...
15. МОНОЛОГ АТЛАНТА Пливуть перед очима жовті кола, І піт із мене цебенить струмками. Здається: мить – і гепнеться додолу Це кляте небо […]...
16. “Ти приходиш до мене щоночі…” Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилину, як міцно я сплю, Зазираєш в заплакані очі І шепочеш: не плач… […]...
17. АНАТОЛІЙ ПАЛАМАРЕНКО ЧИТАЄ “ЯРАМАРОК” ОСТАПА ВИШНІ Він так промовить, так уже поверне, Що враз накличе сміхотворні чари. Один, як перст, чаклун і характерник, А в залі […]...
18. Еще майская ночь Какая ночь! На всем какая нега! Благодарю, родной полночный край! Из царства льдов, из царства вьюг и снега Как свеж […]...
19. “Мені здається, я не знаю…” Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе В свиню абощо та й живе, […]...
20. ПЛУГАТАРІ Сокира і заступ, мотика й плуг, І кінь витривалий, як вірний друг, – Таких не поглине густе гілля, Вітає таких […]...
21. СУРМАЧ Не крик архангельської сурми (Не вірю я в небесний суд), А тут ідуть народи бурні, Червоні маєва несуть. Хіба ж […]...
22. БІЛА ЛІЛІЯ Біла лілія, туго-волога І холодна дитина ріки З царства висмикнута водяного – Сяє краплями зірка з руки. Як наставлені ракові […]...
23. “тут…” тут де ми тепер долітовуємо це літо плакали колись ведмеді рудошерсті і довго нюхали прив’ялі чорнобривці перед зимою у ці […]...
24. “Музеї мовчать, увібравши у себе минуле…” Музеї мовчать, увібравши у себе минуле. Картини мовчать, та мовчанням говорять багато. Із столичного гамору, із столичного ритму і гулу […]...
25. ДО РІДНИХ ДЖЕРЕЛ Юнацькі марення захмарні. Польоти… Зоряні путі… Й наївні вчинки незугарні – все тут уперше у житті. І перших пристрастей буяння, […]...
26. “караван води обезречений леміш мозку…” караван води обезречений леміш мозку канонічна пора прорізати листя долонь бити в тимпани поголити голову кучерявого хлопчика і за вітром […]...
27. МАРКО ПЕКЕЛЬНИЙ …отож випросив я врешті у долі погляд Горгони і спершу – злодія скам’янив; все він крав: і золоті канделябри в […]...
28. “Люблю поетів з їх вогнем в очах…” Люблю поетів з їх вогнем в очах, Що пишуть серцем на папері мертвім, Люблю отих невтолених прочан В молитві їх, […]...
29. РОЗЛУКА “Нехай не жде, нехай не жде, Годі сподіваться, Щоб, як голуб з голубкою, Так поцілуваться!” Не така була розмова, Не […]...
30. “І знов мені не привезла…” І знов мені не привезла Нічого пошта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. […]...
31. ТУГА Гаю мій, гаю, гаю зелененький! Вітре мій, вітре, вітре швиденький! В густому гаю листя жовтіє; Вітер гілок не колише й […]...
32. ВИСОКІ ДЕРЕВА Далеке крайнебо, пропахле пригаслими зорями, і стиглими зорями, й степом, де колос і цвіт. Чому ж ти, крайнебо, такими плугами […]...
33. СІТНИК, АБО СИТНЯГ Надлетіло до мене вночі сітника шелестіння: збайдужіла до мене далека вітчизна – зашепотіла – і я землю забуту згадав (аж […]...
34. “Здається з нами щось уже не те…” Здається з нами щось уже не те… І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче – Те усе святе У […]...
35. “Море – підводного царства оселя…” Море – підводного царства оселя, Але на позір – синя пустеля. Небо – як море. Безмежжя туманне. Може і в […]...
36. МАЗЕПА (Уривки з поеми) ………………………………………………………………………… Учись, Іване!.. І любов, Свою любов до України Вмій влить у формули чіткі, Умій спинить гарячу кров, Рух нерозважливий […]...
37. МОЙСЕЙ І кликав Мойсей до Господа, кажучи: “Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, – і вони вкаменують мене”. Ще трохи, […]...
38. “Колись-то ще, во время оно…” Колись-то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись, пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить. […]...
39. ОДУЖУЮЧИЙ Мені б тільки перебути ці дні – дощові й сумовиті, Мені б тільки позбутися нежданого лиха, То я не хотів […]...
40. “Удощи цю прісну землю, удощи…” Удощи цю прісну землю, удощи, заручи мені ще долю, заручи… Мабуть, тут оленяча тропа, на ній камінь-світочолець міцно спав… І […]...