Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СІТНИК, АБО СИТНЯГ

Надлетіло до мене вночі сітника шелестіння:
збайдужіла до мене далека вітчизна – зашепотіла –
і я землю забуту згадав (аж під ліву лопатку – в шпаківню? –
шугонули шпаки) – виявляється, я ще не зовсім пропащий:
моє серце запевне колись в сітниках зеленіло,
хоч, гадаю, не раз на цій дивній зорі
я толочив сітник, але він не образивсь –
серед ночі сьогодні пронизливо зашелестів.
І я з того зеленого шелесту сплів, як бувало,
бричку, ліхтар, перукарську машинку, крісЕлко –
все, що плів мені тато колись,-і ще навіть
сплів я мушлю зелену – слова наслухати – аж доки
воском
вечірня зоря не заллє мені вуха…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

СІТНИК, АБО СИТНЯГ - МАЛКОВИЧ ІВАН