АВТОПОРТРЕТ
Мої батьки – старого роду,
Та кров моя – червона кров.
Гуцульсько-бойківська порода
Одвертий погляд шле з-під бров
Низьких і рівних, як бувають
Над Рибниць зеленню кладки;
Чоло пряде думки й ховає,
На віно, за тонкі рядки.
Каштани хвилями спливають
На готику вузькавих пліч,
І щось дитяче промовляє
В устах округлих; з ясних віч
Дме простір від Карпат по Анди:
Там знайдеш таїнство розет,
Там чайні виплекав троянди
Мій дід – священник і поет.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ГІГАНТОМАХІЯ Коротке слово, дике і туге, Звіринні крижі, троєкутні груди… Не тільки гір громовий апогей, Морські припливи і підземні гуди. Вона […]...
- ШУХЕВИЧ (Монолог) Далеко, тату мій, ти спочиваєш Серед смерек, на похилі Карпат, Але близький мені твій войовничий, Повитий славою, безсмертний дух. Я […]...
- Притча про автопортрет Ви правду кажете, що богомаз я є і грішник, але ж ви всі чолом б’єте в паркет, в своїх провинах […]...
- ОДНОГО ВЕСНЯНОГО ДНЯ Віщове дерево гуде дрімотно зранку, розхильчасті гілки щось креслять нечітке, і пада тінь від них на стіл, на чаю склянку, […]...
- ІВАНІВ ГАЙ У ПОЛТАВІ Чи ж так синів цей степовий простір, Коли тут край вікна, в дідівській хаті Сидів старий у шовковім халаті І […]...
- АВТОПОРТРЕТ Ця мить – уже моя. Ніхто й ніколи не відбере у мене цеї миті. Над садом білим пурпурове коло жахтить […]...
- АВТОПОРТРЕТ (І) “…люди все мечу преданы… без остатку не щадя ниже младенцев не только стариков…” “Летописное повествование о Малой Руси” А. Ригельман […]...
- АВТОПОРТРЕТ Твоє лице заболочене ніччю, усмішки павутиння у кутиках уст. У кольорі очей простяглася віддаль, в шуканні якої загубилося твоє серце....
- АВТОПОРТРЕТ ЗІ СВІЧКОЮ Тримай над головою свічку, допоки стомиться рука – ціле життя. Замало – нічку. Довкола темінь полохка. Літають кажани, як кулі. […]...
- АВТОПОРТРЕТ “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”. З першої книжки […]...
- АВТОПОРТРЕТ З ЕЛЕМЕНТАМИ РОЗПАЧУ 1. будувати себе одиноким кретином на підмурках всеядности гріх самоти не возводить а спалює те що нести не зміє народжена […]...
- “У тліючих вогнищах рвуться каштани…” У тліючих вогнищах рвуться каштани, Осінньої ночі стріляє вогонь, – Вистрілює осінь набої останні, І вітер сліди заміта удогонь. У […]...
- КОПІЮВАЛЬНИКИ Грунтують білі валики тканину день і ніч. Корплять копіювальники, спадає втома з пліч. Тут фарби кілограмами відважують під звіт. Мазками […]...
- У ТРАВНІ Емаль Дніпра, сліпучо-синій сплав. Газон алей і голе жовтоглиння, І в поводі прозорого каміння Зелені луки – як розлогий став. […]...
- КИЇВ НАВЕСНІ ВВЕЧЕРІ Хоч як звели тебе гермокопіди І несмак архітекторів-нездар, І всюди прослід залишив пожар,- Ти все стоїш, веселий, ясновидий І недаремно […]...
- ДО НАС! Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном. Ти встав, щоб далі ткати, далі прясти турбот, пісень та мрій […]...
- “Відлебеділа, ніби мить…” Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон – поза літами. А щось болить… А щось болить.. А що болить – позамітало. […]...
- “Марную день на пошуки незримої…” Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять. Шалене слово загнуздавши римою, влітаю в ніч. Слова мене п’янять. […]...
- 1. Стрімкими ріками зелених електричок Стрімкими ріками зелених електричок ми допливли у Львів; а в Львові ще безсмертник не зацвів і все було як звично: […]...
- “Спрага прагнення вічності…” Спрага прагнення вічності запеклась на людських устах, і минущий, я – вірю в яскраве безсмертя! Черепашачий рід, чи трьохсотлітній птах […]...
- РІЗДВО Всміхнися, Мамо! На Твоїх колінах Прокинулося дороге Дитя; Його загріли сарни і ягня, Як догорали в вогнищі поліна. Прийшли і […]...
- НА ДАРАБІ Керманичем на дарабі Оминати хитрі закрути, Гострі каменюки на скоках Річки, де спливають роки, Не дати себе заманити Таємним зеленим […]...
- БІЛІ КАШТАНИ Білі каштани, світлі вогні, Де б не бував я – любі мені. Київські ночі, зустрічі в саду – В серці, […]...
- СПОГЛЯДАННЯ ХМАР Годинами я споглядаю хмари, Мов рух життя, що з волі долина: Ген під горою купчаться отари, Ген забіліла кіньми далина. […]...
- ЗАБІЛІЛИ КАШТАНИ Забіліли каштани в небесну блакить, І на схилах садки забіліли. Тільки спомин ізнов, ніби птах, прилетить, Щоб у мене душа […]...
- ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В […]...
- ДІДОНА це надто тяжка вантага для моїх пліч це надто важке жорно для моєї душі очі каравели на обрії що кілями […]...
- “Крила колон…” (Візія) Крила колон Ширяться в місяці, Інструментом музичним Площа сприймає твій крок. Мозаїчні веретенами В листяному атрії. Острів на Тибрі […]...
- “Закликав червень чарівну теплінь…” Закликав червень чарівну теплінь У тихий сад і у поля безкраї, І синя квітка не дзвенить: дінь-дінь, Коли бджола її […]...
- ІСУС – КЕРМАНИЧ Коноплі виткала Божа Мати На пелени. Ялинку Йосиф пішов рубати Звеселений. Співає буками – сопілками Та й грабами: “Ісус пограється […]...
- ПАМ’ЯТЬ ЗЕМЛІ Добридень вам, дідусю та бабусю! Провиною душа болить мені. З великих міст ніяк я не проб’юся до вас у безнадійній […]...
- ПРАГА В ТРАВНІ Праго, незабутні каштани твої, Голубливі серпанки на Влтаві, Де щебечуть в садах цілу ніч солов’ї, Баламутять пражанок, лукаві! Праго, зачарований […]...
- БРАМА Дикими, незнаними речами Марить брама у тривожнім сні, Де сторожа брязкає ключами І скриплять ворота захисні. Привиди з кривавими мечами, […]...
- ЗАБУТИ – АЛЕ ЯК? Забути?.. А чому ж являєшся у снах? Чому живеш в моїй уяві? І чом тебе одну у мріях і в […]...
- “Небувалі часи” Із Цьоткі І пісня затихла, і втіхи не видно, І діти старенькими стали. І ноту веселу музикам брать стидно, Радісні струни порвали. […]...
- AVE, ROMA! Хто наказав подорожньому Стирати старі космедини Між збираними колонами? Що об’являлося в зблідлих Малюнках мурів Широким зіницям? Бані в бронзовім […]...
- “Уже тоді, оповесні, коли…” Уже тоді, оповесні, коли Горища пахнуть першим сіном І гарбузи цвітуть між картоплями. Уже тоді прощання полохливе Носив я в […]...
- ПРОЩАННЯ Так довго ми пліч-о-пліч прожили, Караючись у каторжній сваволі, Що вже й до горя звикли мимоволі, Як до ярма – […]...
- ПРАВДОНОСЦІ О світе, пізнавай! Немов номади, Йдемо в чужий, сполоханий простір. З важкими таврами невчиненої зради, Всіма зацьковані – як звір […]...
- З КОСОВИЦІ Вертаєм, як втома нам звисне із пліч Приємна, мов здобич мисливця, І сонце посяде за обрій на ніч – Як […]...