Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





Притча про автопортрет

Ви правду кажете, що богомаз я є і грішник,
але ж ви всі чолом б’єте в паркет,
в своїх провинах каючись поспішно,
і молитесь… на мій автопортрет!

На ньому барвам вільно і розкуто…
Ах люди, ви вже вибачте мені,
що я, себе запрагши осягнути,
свій лик святим возрік на полотні.

Пробачте вже… Бо я оце уперше,
не вірячи ні вам, ні дзеркалам,
глуху стіну буденності продерши,
розкидавши зневіру наче хлам,

прийшов до свята свого одкровення
й гострив думки для поруху на зло,
і чув: святилась кров моя у венах,
і чув, як німб освячує чоло.

Пробачте вже… й молітеся на мене!
А я піду ізнов у суєті
собі і вам шукати одкровення,
щоби повідати, що ви усі святі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

Притча про автопортрет - ЧУБАЙ ГРИГОРІЙ