Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ГІГАНТОМАХІЯ

Коротке слово, дике і туге,
Звіринні крижі, троєкутні груди…
Не тільки гір громовий апогей,
Морські припливи і підземні гуди.

Вона їх родить, тяжко вагітна
Камінням хмар і водами річними.
Ось корчиться – не втримає вона –
Здригається, як небо понад ними.

І заглядають землю пліч-о-пліч,
Небесну баню хвилі океана.
Дощі і зливи зимні день і ніч,
І буревії зрання і дорана.

Блискучий мечу, рівний і прямий,
Сліпуча думко, наче лезо, гостра!
Ти розітнеш напруженість пітьми,
Заплетений раменами цей простір!

І ось встають, осяйні і стрункі,
З дзвінкими і округлими щитами –
Розбити руки, кидать навзнаки
І наступати ранених без тями.

Літепла кров спливає, як вода,
Полощучи оголене каміння.
І сходять зела, і трава бліда
Під прорваними сітями проміння.

І вітрове дихання на сріблі
Ясних хмарин, як сирінксі, заграло.
І перший ратай вологість землі
Перегортає життєносним ралом.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)

ГІГАНТОМАХІЯ - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ