“Вона була задумлива, як сад…”

Вона була задумлива, як сад.
Вона була темнава, ніби сад.
Вона була схвильована, мов сад.
Вона була, мов сад і мов не сад.

Вона була урочиста, як ніч.
Вона була одненька, ніби ніч.
Вона була в червоному, мов ніч.
Вона була, мов ніч і мов не ніч.

Вона була, що наче й не була.
Але вона була! Була!

Любове, ні! не прощавай!
Непевний крок свій не збивай.
Непевний крок свій в ніч і сад…
Сердець розбитих серцепад…

Непевний кроче мій, іди!
Непевний кроче мій, іди!!
Непевний кроче мій, іди!!!
Непевний кроче мій, не йди…

Страждаю я, страждає труд,
А хмари небо труть і труть,
І дні, мов коні вороні,
Дорогоцінний час несуть.

Вона була, вона була!
Вона була, як світ, як гори!
І її гори – моє горе,
В її краю мені хула.

Але вона – жона. Вона –
Самозбереження народу.
І мову, кров його і вроду
Їй доля зберегти дана…

Ну, що ж тепер мовчиш, мій вік
Цивілізованих калік?!
Вітчизно-сльозе-мріє-сну,
Прийми болінь моїх весну.

Бо наче я вже не живу,
Свою надію неживу
Приспав під серцем і не сплю…
Двадцятий вік як я люблю.

Вона була за всі віки…
В прощальнім слові до руки
Схилялись їй і ніч, і сад…
Сердець розбитих серцепад.

1960

(2 votes, average: 3,50 out of 5)

“Вона приходила щоранку…” Вона приходила щоранку, І нам спочатку говорили, Що то звичайна баба-бранка І поспіша до породіллі. Вона приходила щоранку, І ми […]...

“Ти була для мене цвітом рідних піль…” Ти була для мене цвітом рідних піль, Снігу білим пухом з верхів моїх гір, Ти була для мене сумом чорних […]...

“Вона ішла… але здавалося мені…” Вона ішла… але здавалося мені, Що ніжний пролісок в снігу зоріє, Встає з’під нього і радіє Промінню, сонцю і весні. […]...

ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих […]...

“Вона зійшла до моря. Хто вона…” Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна […]...

“Вона не знає: живий він чи ні!..” Вона не знає: живий він чи ні! Одного разу вже таке було, але в сорок сьомому прийшов лист, і тоді […]...

“На Лесбосі ніколи не була ти…” На Лесбосі ніколи не була ти, Де ж ти взялась, до чорта, отака, Із ніжними колінами теляти, Яке навік злякалося […]...

“Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня…” Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня? Спасибі вам, спасибі за цей пріорітет. Поетам всіх віків була потрібна Муза. […]...

“Злива була у Ворохті давнього дня…” Злива була у Ворохті давнього дня. Пізні дощі гори товкли і місили. Сивий гуцул просив над трупом коня: “Боже, дай […]...

“Якби я була святою, тоді…” Якби я була святою, тоді Все б розв’язалося просто: Вам була б я рукою в пітьмі, Зірницею духу. Чи жертву, […]...

“Вона в красі, мов ніч імлава…” (Уривок) Вона в красі, мов ніч імлава Безхмарних зоряних країв, Прийшла – і вмить її постава Сяйнула спрагою з-під брів: Достигла […]...

“Що за епоха була…” Що за епоха була! Нині вона – за горами: Воду бери з джерела, В ліс вирушай за грибами. Хочеш – […]...

“Яре мій! – вона сказала. Спалахнула в нього кров…” (Газель) “Яре мій!” – вона сказала. Спалахнула в нього кров: Він узнав, пишнотмовний, Яр – по-перському любов. “Кипарисе мій! Чекала я […]...

“коли вона спала…” коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала звикла до несподіванок як до сходу […]...

“Десь суть була…” Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]...

“Вона жива і нежива…” Вона жива і нежива лежить у полі нерухомо. Не зранять сонячні слова передосінньої утоми. Над баштанами сонні оси, замовкли коники […]...

“Нічка тиха і темна була…” Нічка тиха і темна була. Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і […]...

ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...

ВОНА СПІВА Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона […]...

Може я була цим сліпцем може я була цим сліпцем або катеринкою або піснею що з неї бриніла загубилася пацьорки дівчинки з очима солодких сливок...

“Вона несе, немов у чаші повній…” Вона несе, немов у чаші повній, Солодку нерозхлюпаність вина, Вона себе несе в обійми, хай гріховні, Вся – світла й […]...

“Ах, як вона цвіла, чарівна квітка…” Ах, як вона цвіла, чарівна квітка! Наперекір вітрам усім – цвіла, обманута, посаджена у клітку засушливого затишку й тепла. Є […]...

“Я повинна була в Вероні…” Я повинна була в Вероні Прийти на світ. Так каже Моє ім’я. У Вероні Сталася та історія… Але про неї […]...

“вона – ріка, і це не перемелеться…” Олегові Солов’ю Олегові Солов’ю вона – ріка, і це не перемелеться, не перетреться, що вона – ріка: під білі руці […]...

ЯКБИ Я БУЛА ДЗВІНКОЮ Ти мусів бути Довбушем, Черствим і рішучим, Що гордо ступає землею, Твердо цілує І пригортає як князь. Ти мусів бути […]...

“Ніч була розбурхана та тьмяна…” Ніч була розбурхана та тьмяна, Вітер грав і рвав пом’яті струни, Я пила самітньо аж до рана Темну розпач – […]...

“Дача була край села…” Дача була край села, Срібно тремтіла трепета. Господи, як ти знайшла Посеред ночі поета! Як ти несміло ввійшла, Як дарувала […]...

“Була доба: під палітурний ніж…” Була доба: під палітурний ніж Свободолюбні книжечки вергали. Півсторінками повнились підвали, Та не спиняли письмаки грабіж. А прес іржав, як […]...

“Ще вчора була я висока, як вежа…” Ще вчора була я висока, як вежа. Здається, ще трохи – дістану зеніт. І раптом, як вибух, – обвал і […]...

АКРОВІРШ. ХТО ВОНА? Лиха зима сховається, А сонечко прогляне, Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане, – І здалеку бистресенько Вона до нас прибуде, […]...

“Моя судьба була до мене щедра…” Моя судьба була до мене щедра: ішов-ішов – і от помітив враз: стоїть за щастям незвичайна черга – За тим, […]...

“Вона від’їхала з усім своїм кордебалетом…” Вона від’їхала з усім своїм кордебалетом, забрала все своє у подорож, як у тунель. Діра від’їзду вкрилась мохом, листом, ледом, […]...

“Троянда запашна… та чи вона ж то чує…” Троянда запашна… та чи вона ж то чує Ті любі пахощі? Ба навіть соловейко, Чи сам він чує те, чим […]...

“Можливо, лиш вона, та туга невсипуща…” Можливо, лиш вона, та туга невсипуща Невідомо за ким, невідомо за чим,- Єдине, що горить у наших нетрях-пущах Вогнем високим […]...

“Ой, була собі Оксана…” Ой, була собі Оксана, та як був собі Іван… Та схопилась шура-бура, ще й любовний той роман. Ах! ах! Темні […]...

“Вона прийшла, як мрія довгожданна…” Вона прийшла, як мрія довгожданна, І вийшли всі назустріч їй, І всі кричали їй: “Осанна! Благословенний ранок твій!” І враз […]...

“Вона вертається…” Вона вертається. Двигтять хмари. Димлять біржі. Гарчать звірі. Держави валяться, Мерці входять в її чрево. Живі – в смерть. Вона […]...

“Так, вона залізна, наше слово – криця…” …В залізній мові, в залізнім реченні! А. Малишко Так, вона залізна, наше слово – криця, Гучнодзвонна мідь. Над життя і […]...

“вона і сніг темнаво золоті…” вона і сніг темнаво золоті. тонкі сліди її тонких життів ще тихо проступають крізь окладень. і скапує волосся по щоці, […]...

“Вона жива, любов моя єдина…” Вона жива, любов моя єдина, ніщо її у серці не уб’є. Примара щастя огортає димом обличчя неціловане твоє. Не треба […]...

Related posts: