Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Уже тоді, оповесні, коли…”

Уже тоді, оповесні, коли
Горища пахнуть першим сіном
І гарбузи цвітуть між картоплями.
Уже тоді прощання полохливе
Носив я в серці – ношу кам’яну.
Мені вже бачились підбиті горем очі
І повні вуха сліз на вицвілій подушці,
І губ краї, опущені в печаль…

І ще тоді, оповесні, я думав,
Що ти знайдеш себе у дітях чи в роботі
І все забудеться, пригоїться, примре,
А час і простір зроблять своє діло…
Не те я думав… ось вже стільки літ
За мною тінь твоя марою ходить
І золоті слова любові дорогої
Мені звучать на спечених устах…

1965

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Уже тоді, оповесні, коли…” - ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА