Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Коли я сприймаю вітер сухий…”

Коли я сприймаю вітер сухий,
Що гонить пісок у бік Остії,
Бачу тоді святу Моніку
Між олеандрами,
Як говорить до сина.
Все тоді: вітер і гул,
Пісок і стежки викладені –
Неначе безсмертя.
Чергуються літо, зима,
Червоніють, синіють води
В Кастелльо Гондольфо,
Озеро Браччано зміняє багатство трав,
Везувій спливає магмою
Стирати безстидні фрески,
А з магми ростуть троянди
І спіє пшениця.
Ми топчемо етруські кургани
В Черветері
І слухаємо прадавнє кректання
З фосфоризуючих вод.
Друже мій, я не здатна тоді
Бути веселою,
Тоді любов зазирає у вічі
Страшна, як давніше
Мистці малювали смерть.
І до кісток чую слова:
Memento amare.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Коли я сприймаю вітер сухий…” - ВІРА ВОВК