Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ

Жив у нас на селі коло яру
Незвичайний Роман – чарівник.
Хоч насправді, які вже там чари…
Гречкосійний собі чоловік.

Мав якусь таємничу планиду –
Хто б про нього і що не казав, –
Завжди першим промовить “добридень”
Ще й рукою торкне картуза.

Щось він знав, той химерний кучанин.
Загадаєш: от першим скажу.
Та не вийде. Романові чари
Вміють думку читати чужу.

Говорили дорослі і діти,
Так здавалось, малому, й мені,
Що кутком він ходив нарочито,
Чи вело його діло, чи ні.

Хай старе возсідає на ганку,
Хай мале дріботить в шпориші,
Поздоровкався дядько Романко –
І світлішає в них на душі.

В школі прикрість яка чи омана,
Чи домашні тобі допечуть,
Я виходив назустріч Роману,
Щоб “добридень” від нього почуть.

Вже немовби й печалі немає,
І міняється світ на очах…
В півстоліття мені пролягає
Той Романів здоровкання шлях.

…Возвелися хороми-котеджі,
А не сліпавки із саману,
Що розпались самі чи пожежі
Їх стлумили в минулу війну.

В шумовинні доби і прогресу,
Там, де знав кожен двір і сім’ю,
Я тепер призабуті адреси
По криницях старих пізнаю.

Молоде покоління – на подив.
Щось Романа не бачив… Нема.
Я по вулиці нашій проходив
Та й здоровкався з усіма.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)

ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР