Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







З МАТІР’Ю, КОЛИ СМЕРКАЛО

Ще задовго до війни

Тоді ступав уже я на своїх,
А мати молода була й красива…
Завиграшки поперед неї біг,
Коли траву із берега носила.

Розкидав присмерк по шибках вогні,
Бо день пішов спочити за кар’єри,
І стало страшно пуцьвірку, мені,
І стали обступать мене химери.

І, видно, від потворності химер
Упали густо дрижаки на тіло.
І я, казок наслухавшись, завмер:
Нечиста сила в лозах шелестіла.

Щось глухо застогнало при воді,
І виглянуло щось з-за ожереду…
Я так боявся і не знав тоді,
Що найстрашніше буде попереду.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


З МАТІР’Ю, КОЛИ СМЕРКАЛО - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР