Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







АВТОПОРТРЕТ

Ця мить – уже моя. Ніхто й ніколи

не відбере у мене цеї миті.

Над садом білим пурпурове коло

жахтить і ллється крізь багряне віття.

Не буде місця іншого ніде,

не буде часу іншого ніколи.

Люби мене під цим багряним колом!

І смійся, смійся, смійся, поки день!

День для кохання, день для боротьби,

день для труда, для захвату і злості.

День для екстазу творчості, для росту.

День холоду і день вогню в собі.

О, я люблю, коли цвітуть жоржини.

Як сяє тиша в ту пресвітлу мить,

коли я – християнка і дружина,

коли я – вся ласкавий, добрий мир.

Стою, легка і світла, як роса.

І ріки тиші по землі проходять.

Хай буде мудрість і спокійна врода,

Хай буде згода й сонячна яса!

Кругом чола струмує світло синє.

Лице моє: як сад. І білосніжні

після дощу осипалися вишні.

Автопортрет у білому. Ірина.

Але й люблю, коли жахтить в мені

заграва люті. І до бою зводить.

Тоді я – єретичка на вогні,

тоді я – відьма, опір і незгода.

Стою, висока – гнів-бо мій крутий!

Перед очима стяг палахкотить.

Хай славляться вогонь, і боротьба,

і опік ватри на моїх губах.

В руках тримаю меч свій і дитину.

Сміюсь! А від червоного плеча

червоні коси, тліючи, сичать…

Автопортрет в червоному. Ірина.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


АВТОПОРТРЕТ - ЖИЛЕНКО ІРИНА