СМУТОК

Related posts:

1. “Й огорне смуток…” й огорне смуток наче де на чужині хтось обернув сестру в зозулю діброву в полі запалив щоб в безмірі божого […]...
2. “Кину жаль і смуток лишу…” Кину жаль і смуток лише, Власне лихо заколишу І братам співати стану Про любов, красу весняну. Дам їм світло серед […]...
3. “Шовковий смуток надвечірній…” Шовковий смуток надвечірній повітря синє прорідив, і простелився дим покірно уздовж води… І непомітно, ледь сирітно трава при річечці росла, […]...
4. На порозі сидить смуток сірий На порозі сидить смуток сірий, Позіхає з нудьги, а з розпуки Ломить довгі худі білі руки І заводить сумним звуком […]...
5. СМУТОК Заховав я смуток в заростях калини, В здичавілих нетрях бузини. – Не показуйсь, смутку, – я прохав невпинно. – І […]...
6. Зі збірки “В СВІЧАДІ ПЛЕСА””Пізнав я той смуток, що скроні не клонить…” Пізнав я той смуток, що скроні не клонить, І сльози, що в серці на дні леденіють, А сліз тих зіниця […]...
7. 12. Стоїш у водоспаді шат Стоїш у водоспаді шат під хрестом, чорна колоно болю. А Син твій скорчений, як в утробі, скапує кров’ю. Останній крик, […]...
8. ДИПТИХ 1 Десь іншим доля смачно лиже губи, Мені ж з дитинства вибивала зуби. І хоч в устах солоний присмак крові, […]...
9. 14. ЯКИМИ БУЛИ ПІЗНІ ПОПОЛУДНІ В РОЖЕВІЙ ЗОНІ? Спокій присмерком осідав у моїм тілі, мій біль був, мов величезне ліжко, десь глибоко в мені, застелене нарешті, я згинався […]...
10. СМУТОК Ой, ти не знаєш, вже не знаєш, Як високо билося серце, Як пахтіли вуста Страсним цвітом? Вже ніколи, любий, вже […]...
11. САМ ЗА ДЕРЕВОМ З-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я […]...
12. “УДВОХ БИ ЙТИ – НЕ ОДИНЦЕМ…” Удвох би йти – не одинцем, Рука в руці у ранній присмерк, Із опроміненим лицем І на устах цілунків присмак. […]...
13. БОЛИТЬ ГОЛОВА Болить голова, як книжка лежить на столі, як дерево стола тримає на собі цю книжку, як очі дивляться з одної […]...
14. “Вмирають вдови…” вмирають вдови це епоха йде прикривши за собою тихо двері і тиша і луна не сколихне вод забуття віддалених плес […]...
15. РОЗЦВІВСЯ БОЗ Розцвівся пишний боз в моїм саду І зворушив красою серце чуле, І нагадав про весну молоду, Про щастя давнє, проминуле… […]...
16. Метелик нічної веселки метелик нічної веселки з гір що димлять від спеки у складках туніки з каменю орхідеї почали перетворення риби крилаті й […]...
17. Свободно шея поднята Свободно шея поднята, Как молодой побег. Кто скажет имя, кто – лета, Кто край ее, кто – век? Извилина неярких […]...
18. БЕАТРІЧЕ І знову зустріч. Це вже тричі У днях життя її зустрів. Тонке обличчя Беатріче Прозорий смуток загострив. Лани. Пшениця колосиста […]...
19. ПШЕНИЦЯ Знов на стежку повен колос хилиться все нижче. Уклонюсь тобі я в пояс, матінко пшенице. Під половою-лускою на твоєму полі […]...
20. КРАСО УКРАЇНИ, ПОДОЛЛЯ! Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Онде балочка весела, В нiй […]...
21. ХОДІТЬ ДО МЕНЕ Ходіть до мене ви, прибиті горем, Нещасні діти праці і недолі, Яким розлився в серці смуток морем, А в чорні […]...
22. ТАК – І НЕ ЗОВСІМ Пам’ятаєш, кохана, цей парк часів нашої юності? Тут мало що змінилося. Ті ж самі алеї, розарії, гроти, каскади ставків, солярії […]...
23. “Говорили-балакали дві верби за селом…” Говорили-балакали дві верби за селом. Потім тихо поплакали дві верби за селом. А про що, А за чим говорили-балакали, потім […]...
24. “Вітаю глуш твою, куточку мій затишний…” І Вітаю глуш твою, куточку мій затишний, Де я ховаюсь од лихих людей, Що гайдамаками осіли “город пишний”, Хвалителями гидосних […]...
25. ЛИЦЕДІЙ Загадка для нас – таємниче життя лицедія. Ховає завіса мінливу подобу лиця. Несе лицедій крізь думки і примарні надії обличчя […]...
26. 13. ЯК Я ПОВОДЖУСЯ, КОЛИ ПРИЇЖДЖАЮ? Я підношу телефонні слухавки, шукаючи за ними, я надіюся знайти хоч паперові сліди по них, надворі хідники набиті прізвищами, що […]...
27. СПОДІВАННЯ Поглянь – , небо поглинь – Це небо чуже і скупе. Караймось, бо ми не змогли До краю пізнати себе. […]...
28. 5. БУРЯ Від хмар, що грозою нависли, сховайся в старому Ринку у браму середньовічну і слухай, як дощ на бруку вистукує марш […]...
29. МАТУСИНА ПІСНЯ Ступаю в зажурі по отчім подвір’ю, У кожен найдальший куток заглядаю. Блукаю, мов привид, ходжу і не вірю, Що мами […]...
30. “Сестра, а другому – мати…” Сестра, а другому – мати. Містечко – як сіра твань. Товаришу мій, брате, Горіння одних бажань! Не бійтесь, напне до […]...
31. L. “Зору…” Зору, як рук спаралізованих, не можу піднести. Забув вже навіть смуток за тобою. Пусто, як після похоронів власної душі!...
32. АПОЛОГІЯ БОЛЮ Пам’яті Олени Антонів Як слово у нашій мові – Так біль у живих світах. Без болю немає любові – Є […]...
33. Ребенок учится ходить Ребенок учится ходить, Ему нужна рука. Ребенок учится писать, Рука ему нужна. Бегут минуты и часы, Мы стрелки подведем. И […]...
34. “Поставали дерева заслухались…” Поставали дерева заслухались та й заніміли од болю обіч доріг і стежинок чоловік розмовляє з собою. Летіли пташки на дерева […]...
35. ПОХОРОН ВАСИЛЯ ГАВРЕЛЯКА Дзвонили дзвони; повними слізьми З дерев холодні падали кришталі… І плакав люд: – О Господи, прийми В долоні теплі спазми […]...
36. “Роман мого життя близький до епілогу…” Роман мого життя близький до епілогу, В гаях прожитих літ блукає листопад. Надходить час мені збиратися в дорогу, З якої […]...
37. ОРДА Страшна, надихана ненавистю й злобою, Іде на свій народ перевертнів орда. Народе мій, готуйсь до праведного бою, Щоб не здригнулася […]...
38. ПІД НОВИЙ РІК Ішов додому, цукор ніс пайковий І думав про гіркий щоденний труд… Разком огнів світився Голлівуд У чарах новорічної обнови. Скрізь […]...
39. “Відшумлять ювілеї…” Відшумлять ювілеї, Спаде словесна піна І залишиться чиста вода літератури, як джерельна опісля повені. І заглянеш туди, і побачиш у […]...
40. ВІКНО В САД Осінній вітер… Птиця прокричить і змовкне. І туман обляже птицю. А я стою у білому плащі під чорним деревом, на […]...