Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ЧОЛОВІК ІДЕ В САД ВЕСНОЮ

Ще ніч, і сад тихий, неначе він сам тримає себе в тайні, і відчиняються двері хати, тихо як уста у […]

ВІВІСЕКЦІЇ

Розіп’яті на цинкових столах, у голготських долинах лябораторій, вони віддають своє життя, щоб спасти не душі, лиш тіла людей. Тому, […]

ЧОРНОБИЛЬ

Чорнобіль, білобіль, згаданий в літописі перед 1200-им роком, дохнеш (конаєш!) стараючись вимовити своє ім’я по-московському! (Ці скурвісини в Вашінгтоні, Єрусалимі, […]

11

Ніч, сад, світить місяць, ясно, дерева кидають тіні на землю, місячні плями виглядають як цвіт на землі, деревах, дерева самі […]

РОМАНС

Це так мусить хтось грати на своїй хворій гітарі, недаром склянкою води розлилося по столі моє обличчя. Недаром світ сьогодні […]

1

For the select few Стоїть осторонь, немов невидимий для людей, своя тінь, бачить, чоловік якийсь біжить доріжкою з ліва на […]

БРИЛА СКЛА

На мої тридцять восьмі уродини один чоловік подарував мені брилу фіолетового скла. Я бачив його вперше. “Чоловіче,” я спитав, “навіщо […]

XXIII. “Мою молодість…”

Мою молодість носиш в своїй усмішці, в мерехтінні шкіри, в сяєві волосся. Так колись сонце обіймали мої руки, як тебе […]

КРИВАВА ГОДИНА

Тебе не було на термометрах і годинниках, і навіщо було носити пашпорт для слини, навіщо відкривати дерева на краях уст […]

ПРОБИЛА ВОСЬМА

Пробила восьма, і я помер, в голові, спіралею цигаркового диму, вертится-нудить дурна фраза : “verfluchte Haferflocken,” вже ніч, матері нарцизів […]

ВІНІЛ

Вже бачить його Лондонський міст і плаче іржавими слізьми, і рожеві дівчата знаходять зідхання під своїми темними бедрами, і простягають […]

XLVIII. “Зостались…”

Зостались лиш твої уста, на яких вмерти, немов розп’ятому, як на м’якому й теплому хресті!

ХВИЛЕВЕ

Не втекти вже мені сьогодні від жіночої гістерії телефону: нас вже з’єднали навіки дві літери і довге число. Хто був […]

4. ГОЛОДНА УКРАЇНА

Травень 33-го ходить без лопати, не в силі втримати її, човгає ногами, черевики зношені ззаду, напухли сині п’яти, переступає трупи, […]

XXVII. “Розкрилися…”

Розкрилися мої груди. Світло ранку, неначе голуб, шукає у них затишку. М’якою рукою гладитъ моє обличчя добрий світ!

САМОТА

самітний гітарист під пласким небом, який плаче звуками, круглими, як сльози, людина в юрбі, серед поту і жовтих звуків, двоє […]

РОМАНТИЧНИЙ НОКТЮРН II

Простягає ніч руку до дня лямпи. Меркне сумління, як світло. Злоба виходить із душ, немов сичання із рота. Кати настроюють […]

ЧОРНИЙ РЕСТОРАН

Посилають мене їсти у чорний ресторан, де кельнери, збиті з дерева, позичають стільцям свої кості, де алюмінієві черпаки схлипувань шукають […]

3. ЧОРНИЙ ПОЛИН

Стоїть в місті Чорнобилі саркофаг (домовина) України, подарунок її старшої сестри Росії (тількищо вибила Україну по обличчі, тому така червона […]

БОЛИТЬ ГОЛОВА

Болить голова, як книжка лежить на столі, як дерево стола тримає на собі цю книжку, як очі дивляться з одної […]

Страница 1 из 6123456