Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

САМОТА

самітний гітарист під пласким небом, який плаче звуками, круглими, як сльози, людина в юрбі, серед поту і жовтих звуків, двоє […]

РОМАНТИЧНИЙ НОКТЮРН II

Простягає ніч руку до дня лямпи. Меркне сумління, як світло. Злоба виходить із душ, немов сичання із рота. Кати настроюють […]

ЧОРНИЙ РЕСТОРАН

Посилають мене їсти у чорний ресторан, де кельнери, збиті з дерева, позичають стільцям свої кості, де алюмінієві черпаки схлипувань шукають […]

3. ЧОРНИЙ ПОЛИН

Стоїть в місті Чорнобилі саркофаг (домовина) України, подарунок її старшої сестри Росії (тількищо вибила Україну по обличчі, тому така червона […]

БОЛИТЬ ГОЛОВА

Болить голова, як книжка лежить на столі, як дерево стола тримає на собі цю книжку, як очі дивляться з одної […]

БІЛИЙ КІТ

Вертаючись пізно вночі до готелю, заляпаний від голови до ніг пітьмою, майже випускаю надвір білого кота, що струмком молока хоче […]

Я

я не поет, бо мої слова грубі, як поліна, і не мистець, бо мадонни німі до мене, як чужі фотографії, […]

ФІЯЛКИ

Фіялки теж мають життя, ім’я для пашпорту, наповненого проваллям, шлунки, що травлять те, що лишається з душ, кишки, форму яких […]

ЛЮБОВ

моя любов банальна, як смак банана в роті, та я мушу цілувати холодні уста моєї дівчини, доторкатись пальцями її шкіри, […]

РУКИ КОХАННЯ

Простягни мені свої руки, кохання, крізь речовину сходів і схили в поруччях, щоб я не чув, як скрегоче полива й […]

4. ЩО Я РОБИВ ВНОЧІ?

Надворі пітьма хрумкала в зубах квітів і заплакані дівчата під моїм бальконом простягали свої почуття до мене, мов тремтячі руки, […]

XX. “Сьогодні…”

Сьогодні, як гора чорна моя душа! Немов зі сну, не досягає твоїх вух мій голос! Лежу у тісній домовині, збитій […]

XV. “Де ти?”

Де ти? Простоволосий вітер шука тебе по вулицях, в білих тунелях людських лиць, між водоростями дерев. Ущухло небо. Сонце зіслабло, […]

КВІТИ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

1. Завтра день твого народження, і колір цих двадцяти чотирьох червоних троянд, які я післав тобі, описує, як без міри […]

ЗАПОВІТ

Коли помру, то спаліть моє тіло, як заборонену, чи ненавиджену книжку, і зберіть увесь попіл, щоб ні одна молекуля із […]

XVIII. “Коли хочеш…”

“Коли хочеш, я піду геть від тебе, та дозволь мені взяти з собою моє невинне, як немовля, щастя. Дозволь мені […]

ПОЕТ

За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі є два сині телевізійні екрани, що показують два різні види на битву […]

ЧОЛОВІК ІДЕ ДОРОГОЮ

Із радістю на обличчі, як з камізелькою, щільно прилиплою до грудей, з очима і устами розкритими, як розхрістаний одяг, з […]

Страница 1 из 6123456