РОЗМОВА З ФІЛОСОФОМ ПО ДОРОЗІ З ГАНТЕРУ
Є. Л.
Живеш у горах. Обрій заступили
верхи високі і густі ліси.
Чи сходить в душу з гір надземна сила?
Чи гріють серце відблиски краси?
Чи, може, в лабіринтах перевалів
вузьким і стисненим здається світ
і ти догматиком стаєш помалу,
повіривши в єдиний власний міт?
Живеш в степах, і обрій, що зоріє,
здається без початку, без кінця.
Чи ширшають від цього в тебе мрії?
Чи простір упокорює серця?
Чи сонце, що до заходу від сходу
дає тобі великий довгий день,
несе і в душу соняшну погоду,
ясний світогляд, щирість до людей?
А чи тобі, що дивишся в безкрає,
здається, може, що ти бачиш все?
Що таємниць за обрієм немає?
Що думки труд пізнання не несе?
Людина в горах – у вузеньких рамах,
та знає, що потрібно лиш зусиль,
щоб їй відкрилась ширша панорама,
як тільки вийде на найвищий шпиль.
1975
Related posts:
- РОЗМОВА НА ПАРОПЛАВІ Дніпро заскливсь. По горах тепла тінь; Ритмічно допотопні б’ють колеса. “Звернись лицем до низового плеса І хоч в думках зазивний […]...
- ДОРОГА врізується в землю а тобі здається що у простір переходить з місця в місце а тобі здається що в майбутнє […]...
- “Старесенька іде по тій дорозі…” Старесенька іде по тій дорозі. Як завжди. Як недавно. Як давно. Спинилася. Болять у неї нозі. Було здров’я, де тепер […]...
- ОЦЕ ТВОЄ Оце твоє, на цiлий вік твоє – Цей обрiй, наче сонячне паливо, І степ, як древнiх дум речитативи, Що в […]...
- ДРУЖНЯ РОЗМОВА “Люби ближнього свого, як самого себе” Так, Я Люблю себе, Люблю і навіть дуже, Але без цього, любий друже, Я […]...
- УЧЕНА РОЗМОВА Зустрілися на дорозі Муза і Жанетта. У Жанетти під пахвою журнал і газета. – Ти подумай тільки, Музо! Пишуть у […]...
- Скорбна Мати з Юкатану З бородавок вулканів – дим вужами Майоліковий тьмарить обрій, І кухоль груди черпне болю Струмків незнаної землі. Ось вона йде, […]...
- СЛОВО ПРО МАТЕ ЗАЛКУ* За Тисою я питав: Чи чули про нього ви? Чи мужній до вас долітав Голос його з Москви? Чи знаєте, […]...
- “З бородавок вулканів – дим вужами…” (Скорбна Мати з Юкатану) З бородавок вулканів – дим вужами Майоліковий тьмарить обрій, І кухоль груди черпне болю Струмків незнаної […]...
- ДВА НАПИСИ ПРИ ДОРОЗІ І. “ТУТ ПОЧИНАЄТЬВСЯ ОСПІВАНА НАРОДОМ УКРАЇНСЬКА РІЧКА ЯТРАНЬ” За Уманню – тиха зелена долина, Правічний лісок-степовик чи байрак… І що […]...
- ПРОЛОГ ДО СПОГАДІВ У спогадів на дні, як в зяючому кратері, Бушує попіл, виє тишина. Я згадую прозорі руки матері. Вона живе. В […]...
- НІЧНА РОЗМОВА – Ой ти, дівчино, Гожого стану! Вийди до гаю Або к бур’яну. Ой ти, дівчино, Гожого зросту! Вийди до гаю […]...
- РОЗМОВА 3 САМИМ СОБОЮ Якщо мої зуби, пророками вибиті, становлять фундамент для дачі дантисту, якщо я до себе нашіптую, нібито удруге з’явлюсь поколінь через […]...
- “Заінилось, посивіло, збіліло…” Заінилось, посивіло, збіліло… В саду лежить притишена зима. Заколисати хоче душу й тіло, А душу й тіло пломінь обійма. Бо […]...
- “Що сама тоненька, як бриндуша…” Що сама тоненька, як бриндуша, Бистроцвітна, як бриндуша, теж… Придушила душу й далі душиш, Дихать мені, диху не даєш. Мало […]...
- ПРИ ДОРОЗІ На Поділлю при дорозі, Що йшла вздовж ланів, В спеках, в стужах, на морозі Малин хрест чорнів… Місяць сяєвом стелився […]...
- НАД СИНІМ ОКЕАНОМ Над синім океаном зустрінемося рано, як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море із берегом говорить, чи день віщує нам […]...
- РОЗМОВА З ПРЕДКОМ Миколі Руденку Москва. Червона площа. Глупа ніч. І він край вежі Спаської, узбіч, На варті став, почесної сторожі Прибулий воїн. […]...
- СКОВОРОДА В ДОРОЗІ Громи зітнулися в гучному герці, Степами гонять молоду грозу. “Григорій Савич!.. Проше, підвезу”. – Притьмом одчинено ридвана дверці. “Хе-хе!” (Копита […]...
- “Іду степами по стрункій дорозі…” Іду степами по стрункій дорозі. Яка година випала мені! Шумлять жита в лункому передгроззі, Шепочуть шестигранні ячмені, Палають соняшники. Вздовж […]...
- ДИДАКТИЧНИЙ ЕТЮД I Коли в тобі зрубали щось високе і горде, і воно впало на душу, мов колода, і не анабш, куди її […]...
- “Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі…” Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдавнішій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній […]...
- “В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі…” В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі, Коли темно траві і нічого не видно мені, В ніч кам’яну, коли […]...
- “На битій дорозі підкова лежить…” На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. […]...
- “Чорний торо стоїть на дорозі…” Чорний торо стоїть на дорозі, Велерогий, загарливий бик. День останній і за горами зник. Чорний торо спиняє дорогу, Не метнувшись […]...
- В САМБОРІ Ой упала зоря на голубі гори На самбір-тернину серденько вколола. “Гой, стій, самборе, не коли! Як же в мені серце […]...
- ДНІ НЕЗРИМОГО СОНЦЯ Володимирові Забаштанському Кажеш:”Бачу”, – і жмуряться очі незрячі, і проходить видіть нескінченний парад. Знаєш, пишуть серйозні газети, неначе є в […]...
- РОЗМОВА СЕРДЕЦЬ І Труський, як лихоманка, дощ. Осіння ніч, їдка та чорна. І б’ється на квадратах площ Людина й тінь її потворна. […]...
- ВРАНЦІ Ясна світовая зірка – височенько; Гасне кругловидний блідий місяченько; Тихеє озерце спить, не зворухнеться, Понад ним покрівцем сизий туман в’ється; […]...
- НЕБО НЕБО Так тяжко, так гірко іноді буває, Що рад би, здається, померти в цю мить. А глянеш у небо високе, […]...
- РОЗМОВА З ВІТРОМ Стосик чистого паперу На моїм столі. Обіч рояться уперто Всі мої жалі. Розколисуючи штори, Вітер приліта, І настійливо з докором […]...
- “PAGLIAZZO” Чому уста твої тремтять нервозно, Чому скажений жаль глядить з-за вій? Гей, хто б в життю так все приймав серйозно., […]...
- РОЗМОВА ІЗ СОНЯХОМ Соняху, світи мені до скону, злотом вишивай мою брову! У твоєму царстві шелесткому – чую: мчать козацькі коні, лучник напинає […]...
- ЧОЛОВІЧА РОЗМОВА Живе в мені холодний страх за сина, інстинктом предків стигне кров терпка. Цей лід важкий до смерті я нестиму… Вже […]...
- РОЗМОВА З УЧИТЕЛЕМ Старомодний поет ген із того наївного часу, Де ще княжила совість і честь викликали на звіт, – У якімсь напівсні […]...
- РОЗМОВА З ЛИСТКОМ Діткнулась ставу осені рука, Паде на хвилі журавлине: кру, І поширяється далеч укруг, Друкує в хмарах зорями друкар. В руці […]...
- ІV. “Очі заплющу і бачу…” Очі заплющу – і бачу: Летить чорнокрилий птах, Що хоче кров гарячу Точити по степах. Уха затичу – і чую: […]...
- ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА Як це добре, громадяни, Мати грамотних дітей! – Яких знаєш писателів? – Пита сина Ялисей. – Пушкін. – Далі. – […]...
- РОЗМОВА НА ПЛЯЖІ – Дві години стежу я за тобою, друже. Видно, в тебе до жінок серце не байдуже. Походжаєш по піску чи […]...
- ЯБЛУНІ ДЯДЬКА УСТИМА Як дозрівають сади, Як достигнуть плоди, Ти, дитино, Повз дворище дядька Устима пройди. Будеш мати від нього І яблучко, й […]...