“Присмеркові сутінки опали…”
Присмеркові сутінки опали,
сону землю й душу оплели.
Самоти згорьовані хорали
геть мені дорогу замели.
І куди не йду, куди не прагну –
смерк сосновий мерзне угорі.
Виглядаю долю довгождану,
а не діжду – вибуду із гри.
Аж і гра: літають головешки,
зуби клацають під ідіотський сміх.
Регочу на кутні – буде легше
(а як буде важче – теж не гріх).
Що тебе клясти, моя недоле?
Не клену. Не кляв. Не проклену.
Хай життя – одне стернисте поле,
але перейти – не помину.
Дотягну до краю. Хай руками,
хай на ліктях, поповзом – дарма,
душу хай обшмугляю об камінь –
все одно милішої нема
за оцю утрачену й ледачу,
за байдужу, осоружну, за
землю цю, якою тільки й значу
і якою барвиться сльоза.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- “У присмеркові доброї дібровості…” У присмеркові доброї дібровості пшеничний присмак скошеного дня. На крутосхилах срібної дніпровості сідлає вічність чорного коня. Киреї хмар на плечах […]...
- “Років тягар ляга мені на плечі…” Років тягар ляга мені на плечі, Мій полудень зі мною вже на ти, І все частіш повторюю, до речі: Життя […]...
- СУТІНКИ У сутінках душі моїй тривожно. Між цих смутних задимлених пожеж, між цих туманів розминуться можна з життям своїм і заблукать […]...
- ДЕНЬ. ЯКИЙ ЛЮДСТВО НЕ ЗАБУДЕ Боже! Ти є в небесах чи немає? Вийшовши в поле, молюсь, як завжди, Силі, що землю в долонях тримає – […]...
- ТОПОЛІ У полі на волі Дві сиві тополі, Дві долі, що стали Одною поволі. І сонце їм світить, І вітер їм […]...
- “Опали з яблунь визрілі слова…” Опали з яблунь визрілі слова, і з груш слова дозрілі теж опали. І поля недоорана глава натхнення, як метелиці, заждалась. […]...
- “Став під вечір я тихий як став…” Став під вечір я тихий як став… Став для мене все вищим, все вищим Той балкон, під яким я стояв. […]...
- СУТІНКИ Як залягають сутінки в кімнаті, Я не лякаюся нічого й не боюся, В кирею самоти я щільно огорнуся, Гляджу на […]...
- “Життя іде і все без коректур…” Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже […]...
- Сутінки Тягнуться люди з поля, гавкають пси в долині, Тіні в село крадуться, мов обережні таті. Річка ножем широким сутінки крає […]...
- Сутінки Там, де зійшлись дороги, Із полину і м’яти Зводиться хрест убогий, Наче з Голгофи знятий. Всівся на ньому ворон, Пір’я […]...
- Я ЗНАЮ ПРИЙДЕ ДЕНЬ Я знаю, прийде день, який не буде мати завтра, А всі учора злиються в одне “колись” І вся журба, що […]...
- ТЕБЕ ПРИГАДУЄМ ПІСНЯМИ “Цю землю треба сполоскати Дощем вогненним, а тоді, Щоб жати урожай багатий, Втопити поле у воді. Нехай постоїть. Хай помокне. […]...
- ДРУЖИНІ Таким весняним все було колись і ми такі обоє молодії! Та наші весни в вирій подались – Всевладна осінь нами […]...
- МОЇ РОВЕСНИКИ Моїх ровесників так мало. Де вони? Куди поїхали? Куди пішли на прощу? Мовчи. Розвіялись, як листя восени, Сховалися в траву […]...
- Я в юностi так про кохання мрiяв! Я в юностi так про кохання мрiяв! Я так жадав, щоби було одне На все життя! I от збулася мрiя: […]...
- ПРОБУДЖЕННЯ СЕРЕД НОЧІ Я жив, як всі: гадав, у цьому світі Є тільки насолоди – їж та пий. А добру дівку маєш на […]...
- ДОРОГА ВІКІВ Не потрібні попутні машини – через поле грунтівка лягла. Ми з тобою, мій сину, мужчини, нам іти від села до […]...
- “За цим Дніпром – є ще Дніпро…” За цим Дніпром – є ще Дніпро… За обрієм – моря в три води, а за народом – є народ, […]...
- “Куди ведеш нас, Господи? Куди?” Куди ведеш нас, Господи? Куди? Рятуй, спаси від злих, немилосердних! Дай поховати рідних, молодих У землю, від морозу тверду. Дай […]...
- НЕВОЛЯ Дайте мені коня мого, Дайте вороного; Пустіть мене, пустіть мене В поле на дорогу. Я уздою золотою Коня зануздаю; Вітром […]...
- МЕЖА Обцілую тебе очима, Ніжним поглядом обів’ю. Поміж нами – межа незрима, На якій все життя стою. І несила її здолати, […]...
- БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...
- “Б’ється серце, як пташа німе…” Б’ється серце, як пташа німе, буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, а не діжде – буде плакати. Будуть сипати сухі […]...
- Ніч як вікно на схід мокра і довга ніч як вікно на схід мокра і довга плакати треба вміти сказав професор я не збираюся з вами складати договір […]...
- МІКРОФІЛЬМ ЖИТТЯ На сірій плівці мозку мініятурними буквами крови записаний мікрофільм мого життя. лежить звинений на шпулі минулого в темній коморі підсвідомости, […]...
- МІННЕ ПОЛЕ Мій друже, фрази містиків ніколи не заміняли справжнього знаття. Ти бачив нескінченне мінне поле, за межами якого – небуття. Але […]...
- МОНАХИНЯ У чорний шовк старанно загорнула груди і спілість свого лона, щоб перейти холодно крізь життя: не знаючи, ні болю родження, […]...
- Ликері На пам’ять 5 августа 1860 г. Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без хреста, Не ймуть […]...
- О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ О Космосе великий наш, безмежжя розпрозорене! Ми із Землі блакитної мчимо у далі зоряні. Ми всі до тебе звикнемо, раніш […]...
- Я БАЧУ Й ВІДЧУВАЮ ВСЕ Я бачу й відчуваю все Та мало розумію, Звідкіль, куди Життя несе, Сказати не умію. Мале, наївне немовля В Природи […]...
- “Ні, я вірю, що знову піднесу…” Ні, я вірю, що знову піднесу До уст пугар пречистих цих напоїв. Я знав, я знаю й знатиму красу, Якою […]...
- УКРАЇНСЬКИМ ГЕРОЯМ Ці слова не звучать голосніше, Лиш уява на мить ожива. І для мене таки найстрашніше – Скам’яніла від болю трава. […]...
- 26.IV.1989 Пітьма безпам’ятства, чума… Землею стане прах. Нас поховали недарма у чистих сорочках. І хто ми є, і хто є ми… […]...
- Цятка моєї крові Мати нашу Вкраїну – нічого не мати. Мати нашу Вкраїну – це хліб без води… Знов стоїть наді мною заплпкана […]...
- БАЛЯДА ПРО ДАФНУ, ЩО СТАЛА БУЗКОМ Л. К. Мої стежки просякнули землю: Я стала. Мова синицею відлетіла. Засліпило золотобанне свято. За мною шаліло сонце З руками […]...
- ПТАШИНА ЕЛЕГІЯ із нас одні лиш діти найближчі до пташок і янголів брати вони й літати ще не розучились ще пурхають нівроку […]...
- ТОПОЛЯ Ти завжди видаєшся мені матір’ю: як вона – ти струнка, одинока ти, як вона (твоїх подруг виламав час, а оті […]...
- ГАМЛЕТ Гул затих. Я вышел на подмостки. Прислонясь к дверному косяку, Я ловлю в далеком отголоске, Что случится на моем веку. […]...
- В МИЛОГО СОРОЧКА БІЛА В милого сорочка біла, Личку смаглому у тон… Я сама сорочку шила, Я сама ростила льон! Зацвітай, мій льон-льонок, Синьою […]...