Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БАЛЯДА ПРО ДАФНУ, ЩО СТАЛА БУЗКОМ

Л. К.

Мої стежки просякнули землю:
Я стала. Мова синицею відлетіла.
Засліпило золотобанне свято.

За мною шаліло сонце
З руками червоних медуз
З таратайками, дримбами, калаталами.

Але в мене газелині ноги,
Я бистріша, ніж думка.
Небесні дзеркала пливли
В Дніпрових сльозах…

Соняшники забрали сонце в полон.
Я стала в затінку, пробила корінням землю,
І бджоли збирать мій гіркий мед з кучерявих пелюсток.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)

БАЛЯДА ПРО ДАФНУ, ЩО СТАЛА БУЗКОМ - ВІРА ВОВК