УКРАЇНСЬКИМ ГЕРОЯМ

Ці слова не звучать голосніше,
Лиш уява на мить ожива.
І для мене таки найстрашніше –
Скам’яніла від болю трава.
Все життя проходити по лезу
І межу в небуття перейти…
Скам’яніла від горя береза
Шле до вас на могили листи.
Ми змінили неславу на славу,
Повертаємо мертвим борги.
Кам’яніє трава нелукава
На могилах, де сплять “вороги”.
Щоб відкинути слово облуди,
Їх не вернеш тепер з небуття…
Їх не вернеш… Ви чуєте, люди!
Всіх нас треба любить
за життя!

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...

“Українським виснажена зором…” Українським виснажена зором, Саскатунами синьо-хмільна, Гомонить неосяжним простором Едмонтонська розмай-сторона. Я не гостем блукаю балками. Цей безкрай, яриною лункий, Підняли […]...

НА ГРАНИЦІ На границі Буття й небуття, Життя й забуття Стоїть “Я”, Моє “Я”, Мов Розп’яття. Цупко в землю вп’ялось, стрімко вгору […]...

“Ти все збагнув лише тепер…” Ти все збагнув лише тепер, Коли з’явилися сивини: Народження, життя і смерть Найголовніші для людини. А ще буття і небуття, […]...

“У видимому немає окремого…” У видимому немає окремого. Усе переплетено. В перетіканні – всі речі. . . . . . . . . . […]...

“Храми перетворено в руїни…” Храми перетворено в руїни, На могилах козаків – трава. Непокірна і напівжива, Не вмирає слава України. Кетяхом червоної калини, Соняхом […]...

ЛЕГІНІ Молодий Івасюк, молодий Білозір – Української пісні легіні, Ви долали світи і сягали до зір, Дарували любов Україні. Надихали усіх […]...

ТРАВИ Одживають печальні, сірі – Й безконечно буйна, жива Над усім в голубім безмір’ї Проростає трава. Проростає, насичена кров’ю, Однотонне, забутньо […]...

“То страх – в історію, як прірву…” То страх – в історію, як прірву, Дивитись: невідплачені борги, Обмануті людські надії, віри, Поховані без помсти вороги… Чи хтось […]...

ІНТУЇТИВНА ЕЛЕГІЯ Здригнуло вітром хмари. І затихло, і вгледіти незчувся, де й коли між твердю і землею забіліло, мов аркуші незаймані лягли. […]...

“Час пливе, а я живу, як тінь…” Час пливе, а я живу, як тінь. Мертво в душах, порожньо і глухо. Жду не лицарів, але прозрінь – Пломінкого […]...

“Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...

Я – ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава, Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава… И над степью стон. Ветром окружен Тонок стебелек, […]...

ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава. Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава. И над степью стон Ветром оглушен. Тонок стебелек […]...

МІННЕ ПОЛЕ Мій друже, фрази містиків ніколи не заміняли справжнього знаття. Ти бачив нескінченне мінне поле, за межами якого – небуття. Але […]...

“Тисячолітній дуб в Холодному Яру…” Тисячолітній дуб в Холодному Яру, Воскреслий з небуття маленький хутір Буда. Як мало важить те, що я колись умру, Як […]...

“Яблуко додолу струсять віти…” Яблуко додолу струсять віти, І воно вже в кроні засяє. А зернятко ще надію має Яблуню собою відтворити. Нам дано […]...

Трава Я трава прадавня дика трава до билиночки вирвана до стеблиночки витоптана і врешті гудроном гарячим напоєна і здавалось назавжди під […]...

ДО ЗІРОЧКИ Ніхто не винен. Тільки час. Між нами довгі коридори. І вже не порятують нас Ні адвокат, ні прокурори. Час – […]...

“Стара церковця…” Стара церковця встала із небуття (проіржавлена зверху, прогнила ізнизу) банями заблищала, стінами засиніла, вікнами заясніла… Впустила людей, засвітилася вимита, фресками, […]...

“Так просто все: напишеш каяття…” Так просто все: напишеш каяття – І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів чи, може, фраз – І все […]...

БРАТСКИЕ МОГИЛЫ На братских могилах не ставят крестов, И вдовы на них не рыдают, К ним кто-то приносит букеты цветов, И Вечный […]...

“Не раз, бувало, думав я про смерть…” Не раз, бувало думав я про смерть, Не про страшне і непідкупне жниво, І не про те, як мовиться правдиво, […]...

“В степу гриміли грози…” В степу гриміли грози, На морі шторм шумів. І витирав я сльози Коханій як умів. Нічого не просила, Тремтіла, мов […]...

ПРОЩЕННЯ Довго думаю про тих, що ображають словами мене… Довго думаю про тих, вчинки чиї ображають мене… Ближніми стали мені вороги… […]...

“Стоять жоржини мокрі-мокрі…” Стоять жоржини мокрі-мокрі. Сплять діамантові жуки. Під грушею у дикій моркві до ранку ходять їжаки. А в сні далекому, туманному, […]...

В РАЙОНІ КОСМОДРОМУ Допоки сплять кібернетичні дива, А може, удають, що сплять, Ген за бетоном, в трав’янистих гривах, Сигнально маки пломенять. І хлопці, […]...

Найвища мудрiсть – усмiхатись зранку! Найвища мудрiсть – усмiхатись зранку! Життю радiти, хоч би що було! Терпiти бiль. Угамувати рану. Простити ближнiм їх несправжнє зло. […]...

“Росте трава, доповнюючи нас…” Росте трава, доповнюючи нас ласкавістю, прихильністю земною, стоїть трава, все знаючи про час, рівняючи непам’ять прямизною… Запліднена літаючим насінням, споріднена, […]...

БЕРЕЗОВСЬКИЙ. БЕЗВИХІДЬ До горла – бритву, і кінець! І вже не треба ката, І закривавлений вінець – За всі борги розплата. Рвучкі […]...

КРУК Приручений крук годується з рук, Витає круг тебе із ранку до ночі, А мертвим впади на барвінок чи брук – […]...

От би навчитись вимикати От би навчитись вимикати Занудства клепку в головi! Щоби даремно не страждати, Не скиглити, не нагнiтати Усякi страхи i жалi! […]...

“Як вутлий човен, кинутий у бурі…” Як вутлий човен, кинутий у бурі, Я у неволі б’юся за життя, Шукаю в ньому точки опертя, Беззахисний, як пагонець […]...

ВАНДА весільне зілля – розмарин розмарин – гірке зілля цей міст між берегами буття і небуття між зрадою й самопошаною між […]...

“Як живу – я пишу…” Як живу – я пишу, (хоч пишу – як дихаю), Але маю права, як трава під кригою, Все болить голова […]...

“В степу цвітуть маки червоні…” В степу цвітуть маки червоні, Маки червоні польові. Мов жар, горять на степу лоні Їх короговки вогневі. Дажбога люблені вибранці, […]...

РОМАНС Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Бродили щастям дні мої З тобою […]...

ВСТУП ДО ПОЕМИ “ЕНДИМІОН” Коштовний твір – назавжди насолода. Його тривалости приманна врода Не кане в небуття. Вона всякчас Ясним диханням огріває нас. Солодкий […]...

САМООБСЛУГОВУВАННЯ Дивовижний народ! Найбільші його вороги Сконали своєю смертю. Не кажу вже про Сталіна і про Гітлера. Лазар Каганович, один з […]...

“Коли турбуюся, що я помру…” Коли турбуюся, що я помру І мозку творива перо не скосить, І скарб не ляже в книжному бору, Неначе в […]...

Related posts: