Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЮВІЛЕЙНЕ

Неопалима ватра самострати
Мого піввіку звагло відгула.
Дотла згорівши, з попелу зростати
І досягати високостей тла!

Мені доба, немов гранчасте жито,
Родила радість ваготних слів,
Коли світами грала снаговито
Прадавня правда, як Орфеїв спів.

Я присягався краяти живу дич
І переможно братися добром.
О ні, недарма клекотав Славутич
Гінкою кров’ю під важким пером!

Ні глум обмов, ні гордощі завади
Не вгнуть пряму, неначе промінь, путь…
Мене й на дальнім заході Канади
Нащадки зваги вдячно спом’януть.

11 січня 1968 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ЮВІЛЕЙНЕ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)