Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВАВИЛОН

Колиско рабства, з пороху постала,
І в порохи повергнута навік!
Поміж Єфрату й Тигру, як зарік,
Відвагу й силу здавна ти черпала.

Тебе ставив оскал Сарданапала,
Щоб завжди жаху збурений потік
Свідомість людства пострахами пік –
І між племен покора панувала.

Піски приспали гордощі берла.
Хороми й площі пустка облягла –
Лиш лев камінний рикає в безкрає.

Той лютий рев, почутий віддаля,
Як влади тло, любовно зберігає
Зубчатий зів московського Кремля.

Вавилон, 14 листопада 1968 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)


ВАВИЛОН - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)