Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПРУССАК

Від неплідних піль, сиротливих скель
До хвилястих нив, затишних осель

Крізь боїв дими, крізь вогні атак
Переможно йшов навісний пруссак.

І під гуркіт авт шириною нив
Полював людей і хати палив,

І хати палив, і дітей топтав,
І носив персні чотирьох держав.

Танув тричі сніг, тричі даль гула
Під важким крилом пруського орла.

На четвертий рік у незнаний ліс
Він жорстоку смерть на Волинь приніс.

Тільки навстріч тут: “Воли не бери!
Забирайся геть!” – крикнули бори.

Не зважав пруссак на повстанський тан.
На четвертий рік він попав у бран.

І, носій біди, на розбій жадний,
Безборонно став під закон війни:

“Розітніть, паліть, – мій німий язик!
Знає смерти клич прусський войовник!”

Та метким вогнем з-під сурових брів
Курінного зір пруссака зустрів:

“Наділяєм тих лиш добром – не злом,
Хто вітає смерть піднятим чолом!”

І жахнувсь пруссак, на коліна впав,
Дарував персні чотирьох держав.

“Будьте славні вік!” – у жару нестям
Ноги цілував лісовим борцям.

Та метким вогнем з-під суворих брів
Курінного зір пуссака зустрів.

“Псові псина смерть!” – курінний прирік,
Чоботи обтер і ступив убік.

І на знак руки, на умовний знак,
Від волинських куль поваливсь пруссак.

1946


ПРУССАК - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)