Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ЇЇ ПРИХІД

Я милувався вербами в громадді,
Турботи будня звівши нанівець,
ЇЇ чекав – і рвався мій терпець
Окрай кущів на запашній леваді.

Я хвилювавсь. Невже радіти зраді?
Мандрівні хмари, схоплені в багрець,
Ясили сум. Та я топтав чебрець,
Не підкоряючись небес принаді.

І вмить вона, як ластівка прудка,
Дугою спурхнула з-понад горбка,
І – наче хміль – руками обвилася.

А я, під зливою важучих кіс,
Немов у звабі жданого заласся,
Підняв на руки і – як сонце – ніс.

1940

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЇЇ ПРИХІД - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)