(РІЧКА)

Related posts:

1. “Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич…” Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння – як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, […]...
2. “Річка в долині…” Річка в долині – Наче рибина. А над рікою В травах – людина! Хто вона, звідки, Як її звати? – […]...
3. РІВЧАК І РІЧКА (Байки й прибаютки) Розпінився Рівчак весною в половодді, Сміявсь над Річкою, що потиху текла. На літо – Річка все в одній тече поводі. […]...
4. “Сама собою річка ця тече…” Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені […]...
5. “Од одного незчисленного…” Од одного незчисленного До другого царства незміренного Міст дугою зіп’явся; На одному кінці лев уклався, На другому діти з смолоскипами, […]...
6. БРОНЗОВЕ ТІЛО В мене бронзове тіло На білім піску Скільки іскор горіло На яснім струмку Скільки плямок тремтіло На обличчі води В […]...
7. A SPIRITUAL (релігійна пісня) Голос: людина є з піску, о, з піску і з води, Він сотворив її, бо йому було сумно серед зелених […]...
8. “Овиддя, вітром не розмите…” Овиддя, вітром не розмите, розпасяно в теплі лежить, і золота стеблина жита благословля серпневу мить. Зійшовши з самого вершечка небес […]...
9. МІСТ Уздовж нерівного русла кипучої ріки трава незаймана росла, ховаючи стежки. А десь дороги з дальніх міст шукали перевіз. І важко […]...
10. РІЧКА Юнак прощався, і вождь попровадив його до ріки: “Із джерела річки, вірна своїй породі, плине безсмертна”....
11. (КОЛО) Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. І хто нам […]...
12. РІЧКА дивишся у плесо і вода минає твою вроду мочить кучері полоще очі несе твої подоби в море вимиває є тебе […]...
13. ГІРСЬКА РІЧКА ВИЧА Струмки вливаються у Вичу, Одвічним гомоном живі, Немов збираються на віче Опришки вольні лісові. Внизу на хвості-перекати Зоря впустила смолоскип. […]...
14. Міст Не вірив я, Коли стояв на березі ріки, Стрімкої, широкої та бурхливої, Що перейду я міст, Із очерету сплетений І […]...
15. НА РІЧЦІ Посмалилися носи, Загоріли плічка. Ми щодня тепер усі Ходимо до річки. Тече річка крізь лісок, Блискотить сріблисто. А на березі […]...
16. З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА Де вам, друзі, траплялось, щоб од міста, села три ріки розливалось з одного джерела? Що не річка, то мова прагне, […]...
17. “Ти не прийшла, тебе не бачу поруч…” Ти не прийшла, тебе не бачу поруч… У небі місяць повагом пливе, промінням срібним землю засіває, з-за хмар, скрививши рот […]...
18. “Наші пращури давні були сіячі…” Наші пращури давні були сіячі, Вміли землю орати й свободу любити, Вміли твердо тримати в десницях мечі, Коли треба було […]...
19. ІЄРОНІМ БОШ XX Наші святочні пориви – палкі та вознеслі, ніби й не нам волокти цю планиду грузьку. Далі, все далі від нас […]...
20. Травень є травень. І ми неповторно живі З циклу “Нотатки фенолога” Травень є травень. І ми неповторно живі, й наші сади мов ліси з непролазною тінню. Скільки […]...
21. КОСМОС Зринає він, дзвінкий і розмаїтий, На шістдесят земних коротких літ З грузького дна – латаття ніжний цвіт, Щоб нам жагу […]...
22. KOSMOS Зринає він, дзвінкий і розмаїтий, На шістдесят земних коротких літ З грузького дна – латаття ніжний цвіт, Щоб нам жагу […]...
23. “караван води обезречений леміш мозку…” караван води обезречений леміш мозку канонічна пора прорізати листя долонь бити в тимпани поголити голову кучерявого хлопчика і за вітром […]...
24. МІСТ Утік фашист. Світанок. Ні душі. Лиш березень нелегко йде по полю… Червонозорі хлопці-гармаші Нам принесли тоді жадану волю. І на […]...
25. “Серед ночі, над степом, при місяці…” Серед ночі, над степом, при місяці Хмарка хмарці клялася у вірності. Наближалися, віддалялися, Недосяжними залишалися. Так вони і за обрій […]...
26. Похід на хозар Над Каспійським буйним морем, Понад Волгою в степах Здавна жив народ хозарський В побудованих містах. Торгував усяким крамом, Вів з […]...
27. “В поминальну неділю приходим до рідних могил…” в поминальну неділю приходим до рідних могил по стежках споришевих стежках барвінкових із запилених міст до далеких обвітрених сіл по […]...
28. “Повертаймось, люди, до коней…” Повертаймось, люди, до коней, Перепрошуймо гнідих і сивих, Бо без них і сумно і тужливо, І робота не пливе до […]...
29. “Поле чорніє. Проходять хмари…” Поле чорніє. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Пролісків перших блакитні отари.. Земле! як тепло нам із тобою! Глитає далеч. […]...
30. ПІСНЯ МІСЬКИХ ДІТЕЙ сонце, сонце, поцілуй наші руки, засвіти наші очі, загрій наші тіла, бо наші матері сплять в брудних ліжках, як повії […]...
31. ТУГА Ти відпливаєш, як сон, через простір; Не чути навіть плюскоту твого весла, Лише моя душа тремтить, як струни Розбитої viola […]...
32. “На Псло, на Ворсклу, на Сулу…” І На Псло, на Ворсклу, на Сулу, На юні води непочаті Ліг золотий осінній сум, Поліг багрець у тихім святі […]...
33. НАСТРІЙ Друзі мої! Вороги мої! Люде! Яка прекрасна вільна земля! Хай вічно благословенним буде її ім’я! Скільки радощів! Скільки втіхи в […]...
34. ОСІНЬ Володимирові Черепкову Літо кінчається так, ніби крапля стікає з меча. Тонко ридає та б’ється в агонії воїн. Що ж він […]...
35. ВАСИЛЮ ОНУФРІЄНКОВІ В поезії є лік, як в мудрому настої В. Онуфрієнко Друже мій, не лічу скільки літ, скільки миль Ніби тут, […]...
36. “Тільки верхня частина блискуча…” Тільки верхня частина блискуча – Наші зустрічі, наші свята – Всім видніє… Провалля і кручі – Наші будні, що смог […]...
37. НІЧ НА КОЗАЦЬКИХ МОГИЛАХ Як серед вічності, могили, серед ночі, Покинуті (ніде ані душі), Лиш річка поруч щось собі торочить І тихі наслухають комиші. […]...
38. (РИНОК) Замок зіходив на землю все меншими замками, з одною-єдиною баштою, де графи колишні ставали поволі фігурами з воску, жокеями, фотопортретами. […]...
39. Самоспалення саду, і ця нетривка погода З циклу “Нотатки фенолога” Самоспалення саду, і ця нетривка погода, і розмита в деталях телевежі тупа стріла… Повз ряди манекенів, […]...
40. “На обрії біле вітрило…” На обрії біле вітрило, І небо із морем злилось. Не все, чого серце хотіло, А все-таки дещо збулось. Що сіялось, […]...