Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Як любо мислити на видноколі…”

Як любо мислити на видноколі,
Коли вгорі схвильовані лани
Течуть потужно, не здвигнувшись долі,
В безмежний край хмільної далини!

Тоді від повені шумливих царин
Моя земна зникає суєта,
І я стаю щедротами обдарен,
Кому тягар – як лагода свята.

І це тоді уста мої безмовні
Готують слову легкість ваготи,
Бо, скільки б я не хвилювався зовні,
Внутрі волію спокій берегти.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


“Як любо мислити на видноколі…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)