Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЗАБОЛЬНИЦЯ

За болем, далі – Забольниця…
Лікарня на горі стоїть.
В мені клубок чуттів роїться,
Що кревний біль в собі таїть.

Біднівка наша й Матусівка,
А через річку – ще й Князька.
Там біль мій – батьківська домівка,
Свята чорноземля грузька.

А ще старим і досі сниться
Тривожний лик нового дня:
І перший тсоз на Забольниці,
Середняки і куркульня…

А скільки болю в кожну хату
Приніс нам гітлерівський кріг
Та ще отой сумний, проклятий,
Гіркий післявоєнний рік.

А наші хлопці забольничні
Пройшли такий огненний шлях,
Що їм солдатські болі вічні
І досі зблискують в очах.

А вже за гарну кам’яницю
Та за рекордність чистих піль
Моя боліє Забольниця…
Нове життя – то й інший біль.

Та є одне чуття незмінне
У дні весіль, у дні труда –
Боління матері за сином,
Що рідну хату покида.

Як дух мій лету забоїться,
Як згинуть в світі хліб і сіль,
Тоді скінчиться Забольниця
І мій непогамовний біль.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЗАБОЛЬНИЦЯ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР