СУЧАСНИКИ
Максимові Рильському
Ще молитесь, далекий брате,
Серед Звенигородських піль.
Ще не стомились карбувати
В коштовних ямбах вічний біль.
Краси веселий кондотьєре,
Несете хрест свій там, ген-ген,
Серед похмуро-рідних прерій;
Ви – еллін, схимник і Гоген!
Навколо – хащі й печеніги,
А в кельї – тиші ніжний спів,
Реторти, циркуль, колби, книги,
І Ви – алхімік мудрих слів.
Січень. 1923
(4 votes, average: 4,75 out of 5)Related posts:
- ДОЗРІВАННЯ Синові Богдану Так, на межі весни і літа Вже не співають солов’ї, – У гніздах підростають діти І клопоти у […]...
- Такий я ніжний, такий тривожний Такий я ніжний, такий тривожний, моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний реве й гуля… І хвилі моря, далекі й близькі, […]...
- “Мало в світі копачів криниць…” Мало в світі копачів криниць, більше спраглих, що бредуть крізь хащі. Вічні книги в затишку полиць, ви, як люди, тільки […]...
- СУЧАСНИКИ Є люди, яких не можливо ніяк уявити у віяннях років, епох чи віків… Які піднеслися над часом чолами й серцями […]...
- ЛІС Навчися лісової мови із книги лисів та сарнят! Виходить місяць до діброви писать елегії на пнях. Струмки полощуть срібло тиші, […]...
- Білгородський кисіль Войовничі печеніги Знов збираються в поход, Знов ідуть і облягають Український Білгород. Налякалися міщани: “Ну, настав нам, видко, край: Хліб […]...
- “Хочеться ніжний подих вітру…” Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути […]...
- “Ледь шелестить вологими губами…” Ледь шелестить вологими губами В колодязі глибокому вода. Серпнева ніч схиляється над нами, Зірками в душу небо загляда. О, ноче […]...
- КРАПЛИНА ТИШІ Мамо, вже навколо нашої хати звужується тиші сувій суцільний. Не зацвіли цього літа ні гарбузи твої, ні мальви. Те намисто, […]...
- “Терор? Ет!” Терор? Ет! Те – у дует, Те – … Ет! Теза газет: Естет се – Не Гоген, Не Моне феномен; […]...
- “На міцнім п’єдесталі з граніту…” На міцнім п’єдесталі з граніту Серед парку я вздрів Афродиту. Той, хто з білого мармуру вивів Ніжний стан і вуста […]...
- “Марную день на пошуки незримої…” Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять. Шалене слово загнуздавши римою, влітаю в ніч. Слова мене п’янять. […]...
- “ХАТА ЗА СЕЛОМ” Ідуть цигани… Гамір дивних слів Ген-ген далеко чути; Понурий вигляд тих дітей степів, їх пісні не збагнути. Цигани йдуть… Табор […]...
- НА ПІДСЛУХАНУ НУТУ Прийшов до мене біль, Прийшов та й сів за стіл; Ішов від рідних піль, Ішов від рідних сіл… Казав, що […]...
- СЕРЦЕ МУЗИКИ Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як […]...
- “Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...
- СІЛЬ ЗЕМЛІ Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли […]...
- З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА Де вам, друзі, траплялось, щоб од міста, села три ріки розливалось з одного джерела? Що не річка, то мова прагне, […]...
- НАОДИНЦІ З КНИГАМИ Зоря людської мудрості нас кличе. Шикуються книжки, немов бійці. І золотом на спраглому обличчі відблискують бугристі корінці. О, вічні книги, […]...
- ТИША Підвів мене Господь-Бог до великої тиші й спитав: що ти можеш на ній написати? Я сказав, що хотів би написати […]...
- ПОРИНУТЬ ДНІ ЗА ДНЯМИ (На березі Тірренського моря) Поринуть дні за днями, Постарієсь мій біль, І дармо му тужити За шумом рідних піль. Від […]...
- “О, dolce stil nuovo – красний стиль…” О, dolce stil nuovo – красний стиль, Земного слова неземна окрасо! Благословенна будь, етруська расо, Що розбуяла – мов прибої […]...
- “Коли серед ночі…” Коли серед ночі вибиваєшся в тиші зі сну, і лишаєшся наодинці з сумлінням – цілий світ пропускаєш крізь серце і […]...
- “І шум людський, і велемудрі книги…” Я помчусь по дикой степи, Я надменно сброшу я Образованности цепи И вериги бытия. М. Лермонтов І шум людський, і […]...
- МОРЕ МОЄЇ ДУШІ + В темную ніч я до моря душі Прислухаюсь. Море мовчить, мороком вкрите, Урвища сплять у тиші. Я вдивляюсь. Серце […]...
- “Кришталь, сервізи, книги і рояль…” Кришталь, сервізи, книги і рояль, Гараж, машина, чепурненька дача… Людина ніби добра й не ледача, І все-таки її по-людськи жаль. […]...
- “Замело, засипало, завіяло…” Замело, засипало, завіяло, Лиш дими снуються над селом. Від дубів з нахмуреними віями Густо віє богатирським сном. І ніде нікого, […]...
- ІЗ БОРУ В БИКІВНІ Коли в очниці бурих черепів Загляне вічність, ідучи в безмежність, Який почати похоронний спів Отим, хто впав за горду Незалежність? […]...
- “Не зло і не зламане в хащі крило…” Не зло і не зламане в хащі крило хитнули у вірі, а те, що піднесло, а потім пішло морозом по […]...
- ВЕЧІРНІЙ ЧАС Вечірній час – чудовий час: Рожевий світ на небі згас, А таємничий сумерк ляг На горах, борах і полях. Скрипить […]...
- ЧИСТИЙ ЧЕТВЕРГ И абіе пътель возгласи. Огні і теплий чад. З високих хор Лунає спів туги і безнадії. Навколо нас кати і […]...
- “Білокорі берези на тихій розмові із кленом…” Білокорі берези на тихій розмові із кленом: я їх слухаю заздро: ось цю треба б вивчити мову! Дуб листи мені […]...
- КОЛО Сорочку гамівну на душу не зодягнеш. Та все одно – весна, і видно, як під вечір висять в повітрі білі […]...
- “З глибокої тиші…” З глибокої тиші Виплив сивий кінь. Сивий кінь У синіх яблуках. З глибокої тиші Виріс блакитний ліс. Блакитний ліс Блакитного […]...
- З КНЯЖОЇ ДУМИ І Попливли, пливуть кораблики! На облаку славні русичі По стійках стоять, вартуючи Соболині хутра теплії, Дикий мед у мідних баліях, […]...
- “Схилив я голову і йду поволі…” Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів […]...
- “Тебе вітаю, сонце стопромінне…” Оксані Лятуринській Тебе вітаю, сонце стопромінне, Моєї плоті омивальний плин, Потужна повінь, що вселадно рине І пориває до сяйних вишин. […]...
- “Якщо в дальньому зимовому лісі…” Якщо в дальньому зимовому лісі чути серед ночі тихий дівочий спів, значить, там є школа, в якій вчаться дівчата. Невже […]...
- “Люблю тебе – не знаю слів…” Люблю тебе – не знаю слів Тієї пісні лісової. Крізь верховини ясенів Сніжини розтають весною. Пташиний виклюнеться спів Із лісовинного […]...
- “В поминальну неділю приходим до рідних могил…” в поминальну неділю приходим до рідних могил по стежках споришевих стежках барвінкових із запилених міст до далеких обвітрених сіл по […]...