Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“семимильні провини безсилі як крони дерев…”

семимильні провини безсилі як крони дерев

їм замало повітря аби не зурочити простір

ти тікав не від них а від того хто їх забере

тільки див самоти відділяв перемогу від злості

знав що світу нема але досі чомусь відділяв

і причини нема а за наслідки мертві не встануть

голубим ореолом усе ще світилась земля

тільки танула тихо і біль її в образи танув

майже так як завжди непідвладне самому собі

листя з неба сочилось і в небо туге опадало

а до чого тут біль ти не знав і спроваджував біль

усе далі за обрій все далі за образ все далі

є покірне прощання розсипаних в назви імен

що уже не зійдуться безсилі повірити в тебе

це усе самота що від неї й люцифер помер

бо як бога нема то хіба він комусь іще треба

довіряти неволі семи первородних провин

жлукто тіла пробачить а безвість уже не поможе

тільки знаєш не сам: ти напевно такий як і він

над овалом прощання безрадісний перехожий

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“семимильні провини безсилі як крони дерев…” - АНДРУСЯК ІВАН