Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ти мені – як примарна оаза…”

Ти мені – як примарна оаза
На пісках африканських пустель.
Повертаюся – бурі екстаза! –
До твоїх біловидних осель.

До садів, що таять прохолоду,
До землі, що лежить – як свята, –
Я керую обладу відходу
І запалені болем уста.

Мої руки тріпочуть, як віти;
Дум тягар я голготно несу,
Щоб твої перелоги уздріти
І твою надбіблійну красу.

Обітована! Крапле баклаги,
Появився у блисках роси,
Погаси мої вибухи спраги
І вергання пустель погаси.

1950

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Ти мені – як примарна оаза…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)