Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВІСІМ

1
Коли уяву сколихнуть її уста,
розійдуться по тілі
жагою пестощів, жаданням губ;
коли цілунками наділить

закутає дівочим чаром,
лагідним льоном слів,
коли сполоще сміхом білим –
кохатимеш її.

2
коли уяву розплощують квартали
заглухлі сквери
осліплені брами і коридори
кохані й відкохані жони

тоді не проходять
крізь сплощену пам’ять спомини
тоді ти живеш у сьогодні
тоді ти сучасний
суджений жінці
якійсь
на вечір одного кохання

3
Коли сонце ховалося за її косу, вона тремтіла, пригорталася до мене, обнімала, і мені здавалося, що уся розходилась суднами моєї крови.

Тяжкі квартали розплющували пам’ять про постріляних, тільки мертві очі, залиті місяцем, котилися з окописька до Стрипи. Сердитий кидав ними на заклякле місто.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


ВІСІМ - БОЙЧУК БОГДАН